13 жовтня на Apple TV+ фінішував дебютний сезон драматичного горору «Підкидьок». Це адаптація однойменного бестселера Віктора Лаваля, що був виданий у 2017 році та отримав схвальні відгуки від критиків та декілька престижних нагород. У цій рецензії спробуємо розібратися, чому хитромудрість оповіді має поганий вигляд у площині кіноекрана.
Жанр драма, жахи, містика, трилер
Режисери Джонатан Ван Тюллекен, Дана Гонсалес, Меліна Мацукас, Майкл Френсіс Вільямс, Солван Наїм
У ролях Лейкіт Стенфілд, Кларк Беко, Адіна Портер, Джаред Абрахамсон, Алексіс Лаудер
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Колись батьки головного героя пішли на побачення у кіно, де крутили тодішню новинку «Роккі», а після народження сина вирішили назвати дитинку Аполлоном, так само як звали одного з персонажів боксерського фільму. Йшли роки, але хлопчику довелося рости без батька, тому він для себе вирішив, що хоче стати найкращим у світі чоловіком і татусем.
Вже дорослий Аполлон стає продавцем раритетних книг. Одного разу він зустрічає гарненьку бібліотекарку Емму Валентайн та запрошує її на побачення. Спочатку дівчина здається неприступною фортецею, та хлопець проявляє завидну наполегливість та зрештою домагається свого. А там все йде як по нотах: кохання, весілля, народження сина Браяна.
На перший погляд здається, що в Аполлона все склалося якнайкраще. Та згодом Емма починає отримувати загадкові повідомлення на телефон, які одразу зникають, сумніватися у тому, що маля у колисці — її син, і взагалі поводитися надто дивно. Ситуація виходить з-під контролю, коли новоявлена матуся зникає разом із Браяном. Розгублений Аполлон вирушає на пошуки дружини, але на своєму шляху зустрічає багато різних дивацтв.
«Дивний» — саме такий епітет приходить на розум у першу чергу при первісному ознайомленні з серіалом. Це не горор у звичному розумінні, та й не те щоб сильно драма. Скоріше заплутана, в’язка та вкрай похмура казка для дорослих, що сповіщає про труднощі батьківства та подружнього життя у великому місті. У цьому випадку, зокрема, афроамериканської пари.
Автори серіалу, серед яких сценаристка «Венома» та «Круелли» Келлі Марсел та кліпмейкерка Меліна Мацукас, не цураються змішувати у своєму творінні різнорідні та різножанрові компоненти.
Тут вам і загадковий містицизм, і натяки на фолк та урбан-горор, і щось, що може зійти за міське фентезі, і навіть псевдодетективна складова. Але, як виявляється, ні маскування під суто жанровий продукт для п’ятничного стримінгу, ні намагання втиснути якийсь алегоричний прихований зміст не працюють, якщо за фасадом таємничої історії ховається суцільна порожнеча.
З одного боку творцям вдається хоч і поступово, але все-таки занурити у свій неквапливий сюжет. Дивитися на це складно, та разом з тим і в міру цікаво.
Але зрештою продирання крізь нетрі медитативної оповіді перетворюється навіть не на складне завдання, а на справжній прояв волі та терплячості. Вдвічі прикро, що за свої старання у кульмінаційний момент глядач не отримує ніякої винагороди.
Треба розуміти, що «Підкидьок» зовсім не з тієї низки серіалів, які беруть саспенсом, інтригують своєю загадковістю та передчуттям того, що в результаті глядач отримає відповіді хоч на якісь питання. Власне, і цілі перед собою автори такої явно не ставили. Проєкт більше скидається на досить сміливий творчий експеримент, а також демонстрацію Apple TV+ того, що сервіс готовий йти на подібні кроки.
Під час свідомої відмови від розважальної складової серіалу нема чого запропонувати натомість, чи принаймні дати щось таке, щоб виникло бажання додивитись його до кінця. Показовим тут виступає сьомий епізод, який потужно вибивається з рамок основної сюжетної лінії та виглядає банальним затягуванням часу.
Не дивлячись на очевидне загравання з давньогрецькою міфологією, усі ці гучні вигуки «я — бог Аполлон», цілу одіссею всередині сюжету, а також віртуозне технічне виконання, «Підкидьок» здається річчю зовсім не обов’язковою до перегляду.
Особливо тягар тутешньої розповіді відчуватиметься, якщо у вас немає ніякого бажання зосереджуватись на навмисне хитромудрому сюжеті, знайомство з яким нагадує прогулянку густим темним лісом під дощем. Почуваєшся некомфортно, можливо навіть трохи боїшся, і вирватися звідти хочеться якнайшвидше.