Рецензія на серіал «Правдива терапія» / Shrinking

27 січня на Apple TV+ стартував комедійно-драматичний серіал «Правдива терапія». Головні ролі у ньому виконали іменитий ветеран Гаррісон Форд та відомий комедійний актор Джейсон Сігел. Останній також виступив одним зі сценаристів та продюсерів. У рецензії нижче розбираємось, що у цього драмеді спільного із «Тедом Лассо» та чому воно може стати чудовим психотерапевтичним сеансом у нинішні похмурі часи.

«Правдива терапія» / Shrinking

Жанр драмеді
Режисери Джеймс Понсольдт, Рі Руссо-Янг, Рендалл Кінан Вінстон, Зак Брафф
У ролях Джейсон Сігел, Гаррісон Форд, Джессіка Вільямс, Майкл Урі, Кріста Міллер
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2023
Сайт IMDb 

Психотерапевт Джиммі рік тому втратив дружину та ніяк не може оговтатись після цієї трагедії. Він пускається берега та абсолютно забуває про свою дочку-підлітка Еліс. Добре, що Джиммі має хороших сусідів — подружню пару Ліз та Дерека, котрі підтримують дівчину та піклуються про неї.

Одного разу нещасний вдівець вирішує привести до ладу власне життя та налагодити стосунки з дитиною. Крім того, на роботі Джиммі починає ігнорувати професійну етику. Він радить пацієнтам те, що думає сам, а не те що має рекомендувати кваліфікований спеціаліст. Але, здається, цей спосіб справді працює.

Очевидно, що таку методику не схвалює наставник Джиммі, буркотливий дід Пол Роудс, який і сам не дуже ладнає зі своєю дорослою дочкою. На додаток старий зіштовхується з першими проявами хвороби Паркінсона. А ще у сюжеті фігуруватиме колега Пола і Джиммі Габі, а також найкращий друг головного героя Браян та декілька його пацієнтів.

Схарактеризувати «Правдиву терапію» дуже просто — про такого роду проєкти зазвичай кажуть, що вони створені для душі, а не для мозку.

Тут не стільки намагаються продемонструвати аспекти роботи у галузі когнітивно-поведінкової терапії, скільки подарувати емоції, від яких стає тепло і затишно. Творцями шоу виступили хлопці, котрі добре знають, як дарувати глядачам такі приємні та радісні відчуття.

Виконавець головної ролі Джейсон Сігел, один з акторів вже культового ситкома «Як я зустрів вашу маму» та купи голлівудських комедій, зайвих представлень не потребує. Білл Лоуренс працював над «Тедом Лассо» і був шоуранером «Клініки» та «Звабливих і вільних» (звідти ж сюди перемістилася і Кріста Міллер). А Бретт Ґолдштейн вже третій сезон зображує незворушного Роя Кента у тому ж «Теді Лассо», плюс ще буде Гераклом у Кінематографічному всесвіті Марвел.

Тож не дивно, що «Правдива терапія» має чимало спільного з надуспішним серіалом про футбольного тренера, котрий більше знається на прояві життєрадісності, ніж розуміє, що таке офсайд чи, принаймні, комбінація «стінка». Сігелівський Джиммі із втратою близької людини теж втрачає в професіоналізмі (його поведінка на деяких сеансах не витримує жодної критики), але це не заважає йому стати корисним для своїх пацієнтів. Чи хоча б думати, що він корисний.

З кожним епізодом глядачі отримують заряд теплих почуттів та хорошого настрою, нехай і з присмаком туги.

В одній із серій є сцена на трибунах стадіона (щоправда, бейсбольного), а старшокласниця Еліс займається футболом. Все це зайвий раз нагадує про шоу з Джейсоном Судейкісом. Обидва серіали спонукають згадати, що життя вкрай складне, але ж і прекрасне, особливо коли поруч з тобою є ті, хто тобі дорогий.

Ця теза, як і сюжетна арка головного героя, наводить на думки й про відносно нещодавнє драмеді «Чоловік на ім’я Отто» (за літературним та кінематографічним першоджерелами чоловіка звали Уве, але не суть важливо). Там основний персонаж теж втратив дружину і був настільки пригніченим, що задумував самогубство. Та поява нових сусідів вдихнула ковток свіжого повітря в життя нещасного і, по суті, вилікувала його.

Ось і Джиммі більше не хоче спускати життя в унітаз та намагається стати гарним батьком своїй дочці, налагодити стосунки з кращим другом, колегами, сусідами та справді допомогти пацієнтам. Тобто «Правдива терапія» це ще й про силу духу, той життєвий стрижень, що допомагає пережити страшну трагедію і рухатися далі.

А ще, звісно, сюжет приділяє багато уваги проблемам батьків і дітей. Негаразди в їх відносинах стосуються як молодшого покоління (відносно молодий татко та дочка-підліток), так і старшого, адже й у персонажа Гаррісона Форда не все добре складається з його вже дорослою дитиною. Щоправда, усі ці серйозні розмови не перетягують ковдру на себе, бо авторам вдається гармонійно поєднати елементи драматичного і комедійного.

Очевидно, що з точки зору реалістичності проєкт інколи виглядає відверто неправдоподібно. Почнемо з того, що в такому жахливому стані ніхто б не дозволив Джиммі працювати психотерапевтом, бо йому самому необхідна була психологічна допомога. Та й в цілому тутешній світ навмисне ідеалізований, а гумор часом надто наївний. Загальна атмосфера буває настільки солодкою, що здається, ніби зараз з екрана посиплеться цукор.

Усі вищезгадані недоліки не заважають отримати істинну насолоду від шоу. Не в останню чергу завдяки чудовому акторському складу на чолі з кумедним і чуттєвим Сігелом і досвідченим Фордом, котрому в кадрі майже нічого не потрібно робити, щоб виглядати круто та авторитетно. Ну що ж, ласкаво просимо на сеанс.