В середині лютого на Apple TV+ стартував фантастичний комедійно-драматичний серіал «Привіт, майбутнє!». Кінокритичні та глядацькі рейтинги сповіщають про не дуже захопливу історію. В рецензії нижче пояснюємо, чому проєкт має право на життя та що в ньому все-таки може сподобатися.
Жанр науково-фантастична комедійна драма
Режисери Джонатан Ентвістл, Раян Макфол, Стейсі Пассон
У ролях Біллі Крудап, Генк Азарія, Елісон Пілл, Ганіфа Вуд, Ніколас Подані
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Успішний комівояжер компанії Brightside Джек Біллінгс має гарний діловий костюм, чудовий заробіток та видатні навички продажника. Здається, він повністю задоволений життям та тим, як йдуть справи на роботі. Разом зі своїми старанними колегами Джек подорожує альтернативною Америкою та пропонує клієнтам унікальну можливість змінити життя на краще. А саме — придбати нерухомість на самому Місяці!
Все змінюється в житті Біллінгса в ту мить, коли одним з клієнтів Brightside стає його дорослий син Джої. Колись давно чоловік покинув сім’ю, але тепер має намір налагодити стосунки з хлопцем та розповісти правду про себе, звісно, у слушний для цього момент. Але поступово ситуація виходить з-під контролю, адже Джої підозрює, що його дурять, а справами компанії зацікавлюється один дуже бюрократичний посадовець.
Дія серіалу відбувається в унікальному ретрофутуристичному сетингу, тож відразу впадає в око превалювання виразної форми над трохи блідуватим змістом.
Тутешня атмосфера відсилає до 50-60-х років минулого століття. Разом з тим технологічний розвиток дозволяє роботам розносити пошту та наливати напої у барі, а стильним ретромобілям пересуватися без коліс. Проблему зимової та літньої гуми нарешті вирішено.
Щодо змісту, то спочатку може здатися, що «Привіт, майбутнє!» то така барвиста сатира, що намагається викрити так званих продавців к̶о̶с̶м̶і̶ч̶н̶о̶г̶о̶ ̶п̶и̶л̶у̶ повітря. Цинічних капіталістів, котрі думають лише про власне збагачення коштом наївних клієнтів. Але це почуття оманливе, бо дуже скоро викривальний потенціал сходить нанівець.
Комедії як такої тут жалюгідні крихти. Проблема в тому, що з історії не вийшло і адекватної драми.
Більшість персонажів не отримують належного розвитку та глибини упродовж всього сезону, завдяки чому не виникає бажання їм співпереживати.
До фінального епізоду вже катастрофічно набридає слідкувати за тим, як, наприклад, авантюрного Едді (Генк Азарія) пресує повнощокий кредитор. Або як за Герба (Дьюшейн Вільямс) все вирішує його невгамовна пасія.
Істотно цікавішою виглядає сюжетна лінія головних героїв, тобто батька і сина. Тут є і класичний конфлікт, і розвиток стосунків, і навіть можливість продемонструвати акторську гру. В цьому плані чудово проявляє себе Біллі Крудап, бо, здається, тільки йому під силу так гарно натягувати на обличчя штучну посмішку в моменти найбільшого розпачу.
Інтригує в оповіді й те, як складеться доля компанії Brightside, її управлінців та клієнтів. Більшість подій подаються легко й ненав’язливо, без особливого драматизму.
Сюжет пронизаний ескапістською атмосферою та становить своєрідну втечу в іншу реальність, подалі від суворої буденності. А це непогано.
«Привіт, майбутнє!» варто розглядати як доречне дозвілля в тому випадку, якщо ви потребуєте лайтового приємного контенту, а не якісно драматичного.
Не новою, але й не позбавленою здорового глузду бачиться магістральна думка про те, що бажання людини звалити від тягара повсякденних клопотів (або ж навіть з Землі?) — завжди актуальне. Це стосується як минулого, в якому натхненні космічними досягненнями жителі ідеально чистенького передмістя мріяли про радісне майбутнє, так і високотехнологічного, не позбавленого ностальгії сьогодення.
Тобто в списку заповітних людських мрій, не дивлячись на соціальний статус чи вік, повсякчас існує якась уявна реальність, більш приваблива та утопічна. Справжня Мрія, яка дозріває в думках. Добре ж там, де нас нема, чи не так?
Саме цим і користуються такі завзяті хлопці в красивих костюмах, як Джек Біллінгс. Вони змушують повірити у диво. Здійснити маленький крок в теперішньому заради гігантського стрибка у примарне, але ж таке прекрасне майбутнє. А там, гляди, не встигнеш отямитися, як вже час з ним привітатися. От тільки чи вдасться дочекатися відповіді — велике питання.
