Англійський письменник Джон Ґвінн широко відомий на заході своїми творами епічного фентезі. Автор став популярним завдяки двом різним серіям (The Faithful and the Fallen та Of Blood and Bone) в одному всесвіті. Обидві, на жаль, не перекладалися українською. У 2021 році письменник почав нову трилогію «Сага про Кровну Клятву», що остаточно закріпила за ним репутацію майстра темного епічного фентезі. Дуже круто, що видавництво Yakaboo Publishing придбало на неї права і вже випустило першу книгу «Тінь богів», а друга, «Голод богів» готується до релізу на початку травня. Серія натхненна скандинавською міфологією, уміло поєднує суворість та жорстокість тих часів та сучасний темп подачі. Я вже прочитав перший том, дуже чекаю на другий, а в статті нижче розкажу чому це обов’язково треба зробити й вам.
Автор Джон Ґвінн
Перекладачка Альона Воронкіна
Видавництво Yakaboo Publishing
Мова Українська
Кількість сторінок 592
Обкладинка Тверда
Рік видання 2025
Розмір 140×215 мм
Сайт yakaboo.ua
Події трилогії «Сага про Кровну Клятву» розгортаються у світі під назвою Віґрід. Століття тому тут билися та загинули боги, залишивши після себе не лише легенди, а й дуже конкретні наслідки: уламки тіл, на які ще йдуть полювання, бо вони стали могутніми артефактами, та кров у жилах деяких нащадків, здатна дарувати силу.
У романі «Тінь богів» три головних герої, чиї сюжетні лінії розгортаються паралельно. Це Орка — воїтелька з болючим минулим, яка намагається врятувати сина і при цьому бореться з власною природою. Варґ — колишній раб, що став воїном і тепер прагне зрозуміти свою реальну сутність. Та Елвар — амбітна дівчина, яка хоче довести, що гідна слави не менше за чоловіків-воїнів, і для цього вступає до загону найманців.
Попри відсутність єдиного героя, з яким читач постійно слідкує, кожна з ліній тримає високий рівень напруги, а всі три подано з різними інтонаціями та мотиваціями. В цьому, та й за тоном, настроєм та складністю характерів, книга нагадує серію Джо Аберкромбі «Перший закон». А от візуально та за вайбом вона схожа на його ж серію «Потрощене море», а ще на роман Костянтина Valde Ульянова «Право сильного».
Джон Ґвінн подає придуманий ним світ як суворий, жорстокий та безжальний. І ця безжальність — не просто тло, а ключовий настрій роману. Тут люди не мріють змінити світ — вони хочуть вижити, помститися, захистити своє. І за це доводиться платити. Інколи дуже високу ціну.
Письменник вміло уникає банальностей при створенні героїв та світу. Наприклад, воїтелька Елвар не «дівчина, яка мріє про пригоди», а холодна, розважлива і в чомусь навіть цинічна героїня. Пізніше вона відчує і любов і втрату, що змінять її ще більше.
Орка — не просто матір, яка прагне врятувати сина, а жінка з темним минулим, в якому приховано дещо страшне. А Варґ — не «обраний», а жертва та колишній раб, якого перетворюють на інструмент.
Все це відбувається на фоні класичних скандинавських мотивів: руни, берсерки, тролі, драккари, крижані простори і справжня, якщо так можна сказати, міфологія. Тут боги — не всемогутні покровителі, а зрадники, що нищили світ та билися одне з одним, а зрештою пали.
Світобудова — одна з найсильніших сторін книги. Світ Віґрід живий, хоч і непривітний. Тут кожне поселення має свою атмосферу, кожен загін — свою ідентичність, кожна віра — свою тінь. Джон Ґвінн не пояснює прямо, як функціонує економіка чи політика — і в цьому його перевага. Він показує, як світ працює завдяки діям героїв: через контракти, які укладають найманці, через ритуали, які виконують жерці, через тіло мертвого бога, яке стало найціннішим товаром, що розбирають на частини, залишають трохи собі, а ще продають за шалені гроші.
Але найкраще, що є в «Тіні богів», — це бійки. Їх багато, і вони дуже різні. Бій віч-на-віч, засідки, облоги, раптові напади — усе це описано без зайвої романтики та з деталізованою реалістичністю. Саме через це тут відчувається вага меча, запах крові та реальний страх перед смертельним ударом. Автор не ідеалізує насильство, але й не уникає його: воно частина світу, і письменник не приховує цієї жорстокої правди, іноді навіть виставляючи її на показ.
Роман несподівано має емоційну глибину. Теми батьківства, втрати, самопожертви, помсти та пошуку себе проходять крізь кожну сюжетну лінію.
Єдине, на мою думку, що може комусь не сподобатися це іноді одноманітний у візуальному плані світ, де надто багато льоду, каменю та сірості. Це однозначно посилює атмосферу та створює відповідний настрій в читача, але в окремих епізодах починає зливатися в єдиний тон.
Ну й, звичайно, це тільки початок трилогії, де фігури на дошці розставляються, а головні події тільки очікуються, тому частина сюжетних ліній завершується обірвано або занадто відкрито. Але ви вже знаєте, що другий роман виходить буквально за декілька тижнів, тому чекати на продовження неймовірних пригод залишилося не довго.
«Тіні богів» має адекватну якість видання, і що найважливіше — стильну, атмосферну та зрозумілу жанрову обкладинку. Навколо неї ще до виходу книги були якісь скандали з використанням ШІ, але все наче виправили. Головна картинка має епічний вигляд і відразу повідомляє що чекає на читача. Цього дуже не вистачає багатьом жанровим книжкам різних українських видавництв. Шрифт тут зручний для читання, папір приємний на дотик, а лясе не завезли.
Також я бачив відео, де люди знаходили прям дуже багато одруківок, помилок перекладу, невідповідності імен тощо. Заради інтересу вирішив порахувати їх сам під час читання і помітив собі загалом шість сторінок, на яких іноді дійсно могло бути по декілька помилок перекладу, невідповідностей тощо.
Якби роман не був таким захопливим і б не занурився в нього з головою, то, можливо, знайшов би ще. А може й ні. В будь-якому разі, це точно провтик як мінімум коректора, сподіваємося усе це виправлять в додруку, бо книга на нього заслуговує. Головне, що ви знаєте про ці проблеми. Також мушу зазначити, що на моє читання це взагалі не повпливало, але знаю людей, які цим сильно переймаються і мають на це право.
