Ігровий жанр партійних РПГ у наші дні опинився на узбіччі індустрії відеоігор. Для молодого покоління гравців такі проєкти здаються надто складними та незрозумілими. Якщо вам до душі глибокий, продуманий геймплей, де важливі характеристики персонажів, їхнє спорядження, навички, побудова команди та інші нюанси, то, ймовірно, ви отримаєте більше задоволення від настільних РПГ, ніж від сучасних комп’ютерних ігор. Але, нащастя, є кілька шедеврів із минулого, створених за всіма канонами настільних рольових ігор.
Перша частина допису. Геймерам зі слабкою психікою та цінителям крутої графіки краще не читати. Для всіх тих кому сутність важливіша за форму, а графіка лише спосіб візуалізації, а не самоціль — ласкаво прошу.
Перед тим як починати невдоволенні репліки штибу: «Що це за кам’яний вік з графікою 90-х? Знову ці олдфаги про зелену траву співають. Скільки можна?» зазирніть на секундочку у Steam чи Metacritic та подивіться на рейтинг. Хоча, не потрібно навіть нікуди йти, додам скрін прямо сюди.
Основна ідея Wizardry 8 полягає в тому, що ви керуєте не одним персонажем, а цілою групою, яку зазвичай називають партією. Цей підхід перейшов до Wizardry із гри Dungeons & Dragons, яка відома завдяки масовій культурі. Кожен персонаж у вашій команді має свої слабкі сторони, які компенсуються здібностями інших членів партії.
Більшість квестів можна пройти лише завдяки злагодженій командній роботі. Особливість Wizardry у тому, що всі накази персонажам віддає одна людина, але правильна взаємодія та збалансований склад партії залишаються ключовими для виживання. Гра починається саме з екрана створення загону.
Перше, що вражає і водночас трохи шокує — кількість класів. Це не просто воїн, маг, лучник чи цілитель. Тут є самураї, барди, псіоніки, механіки, священники, слідопити, злодії та безліч інших класів, кожен із яких має своє унікальне застосування. Завдяки цьому кожне проходження Wizardry стає по-своєму особливим.
Наприклад, бард може грати на музичних інструментах, підвищуючи мораль загону або роблячи його невразливим до магії. Священник здатен молитися, викликаючи випадкове корисне заклинання. Механік може створювати пристрої зі знайдених предметів. Скажімо, із порожньої коробки та ляльки зробити чортика з табакерки, який при використанні збиває ворога з пантелику або навіть змушує його тікати.
У грі немає непотрібних класів. Водночас як би ви не старалися, ідеальну партію зібрати не вийде. Не менш важливу роль відіграє раса. На старті доступно 11 рас, але насправді їх значно більше, адже в грі можна наймати місцевих жителів до своєї команди. Серед них трапляються найрізноманітніші істоти: люди-носороги, місцевий аналог «зергів», механічні живі організми та багато інших.
Раса впливає на початкові характеристики персонажа, на те, які речі він може носити, а також на певні навички, серед яких є унікальні. Наприклад, людина-дракон може дихати вогнем на ворогів. Також на це впливає стать персонажа. Скажімо, з жінки краще робити мага. Окрім цього, персонажу можна обрати голос і характер. Ці параметри не впливають на геймплей, але додають проходженню особливого колориту, адже персонажі постійно спілкуються між собою, а іноді навіть звертаються безпосередньо до гравця.
Особливої уваги заслуговує те, що на відміну від конкурентів, Wizardry 8 заохочує до створення збалансованої партії та карає за однобокі команди. Для проходження гри вам доведеться використовувати різноманітні навички та особливості максимально різношерстої команди.
Відкритий світ Wizardry 8 є доволі дивним місцем. У ньому можна зустріти як магічних казкових істот, так і розвинені цивілізації, що використовують телепорти, космічні кораблі та ультрасучасну зброю. Чесно кажучи, мене завжди відштовхували подібні всесвіти, як-от Warhammer. На мій суб’єктивний погляд, магія і технології погано уживаються в рамках одного сетингу.
Проте Wizardry 8 трохи змінила мою думку. Головною причиною є розмежування сетингу. Гра не змішує магію і технології та не створює між ними конфліктів.
Але якщо говорити про локальну історію, в якій бере участь ваш загін, то вона починається з того, що космічний корабель, на якому ви летіли, зазнає атаки ворожого орбітального флоту. Зореліт зазнає аварії, і ви опиняєтеся у фентезійному магічному світі, для жителів якого сам факт міжзоряних перельотів — щось невідоме.
Як ви розумієте, у такому світі важко дістати лазерну зброю чи силову броню, тож героям доводиться пристосовуватися до реалій. Ймовірно, передбачаючи такий розвиток подій, ваш наймач збирав команду з подібних магічних планет, щоб учасники експедиції почувалися комфортно в новому світі.
Це помітно з їхніх реплік, коли вони стикаються з чимось технологічним, а також із професій, які вони можуть опанувати. Навіть механік у Wizardry — це не спеціаліст із космічних кораблів чи лазерної зброї, а радше стимпанковий коваль, який використовує механічні технології на рівні тих, що є у світі Warcraft.
Самий же всесвіт гри є масштабним відкритим світом, населеним дуже різноманітними істотами. Тут є лісові народи, що живуть на деревах, підземні культисти, агресивні племена з вулканів, злодійкуваті «щуроподібні люди» та багато інших рас. Крім того, на планеті присутні й більш розвинені цивілізації, які ведуть між собою війни не лише на Домінусі, а й по всій галактиці.
Для них ця планета лише одна з багатьох, і здебільшого їм байдуже до місцевої флори та фауни, яка, до речі, є досить різноманітною. На просторах Домінуса безліч диких звірів і магічних істот різного рівня агресивності та розумності. Усі вони гармонійно вписуються в локації, де їх можна зустріти.
Щоб одразу зрозуміти, чи варто підходити, чи краще тікати, потрібно прокачувати навички міфології та сприйняття. Це дозволяє дізнаватися характеристики ворогів ще до сутички. До того ж сприйняття впливає на знаходження секретів і прихованих дверей. Наприклад, увійшовши до одного з будинків, я побачив повідомлення: «Ви помічаєте, що стіна перед вами — це не стіна, а штора, яка приховує таємну кімнату».
Якби в моїй команді не було персонажа з прокачаним сприйняттям або він був би непритомний, стіна так і залишилася б стіною. Таких моментів і цікавих загадок у грі безліч.
Скажімо, якщо ви спробуєте потрапити на базу тіренгів, вас просто вдарить струмом, коли ви прикладете руку до сканера. Щоб пройти, доведеться відірвати руку вбитого тіренга і скористатися нею. Або ж магічні двері до потайної кімнати, які загадують загадку, відповідь на яку потрібно вводити з клавіатури.
І це не єдиний випадок, коли доводиться вводити текст вручну. Наприклад, бандити, яких я зустрів, запитали, на кого я працюю. Щоб здаватися крутішим, я написав ім’я головного лиходія гри. Виявилося, що бандити також працюють на нього, тож я здобув їхню довіру й отримав важливу інформацію.
Такої діалогової системи, як у Wizardry, я не бачив в жодній іншій грі. Вона найбільше нагадує живе спілкування, адже є можливість ручного введення тексту. Не всі варіанти доступні в меню швидкого вибору фраз, і якщо ви добре розібралися в лорі гри, то лише через спілкування з NPC можна отримати багато корисної інформації.
Ну і звісно, хто б не спробував послати співрозмовника подалі, якщо є така можливість? Але не раджу ходити й ображати всіх підряд, адже багато жителів цього світу доволі запальні й не упустять нагоди провчити нахабу своїм гострим мечем.
Кінець першої частини