Не всі мають можливість часто оновлювати свій ноутбук з різних причин, тим більше ціни на техніку останнім часом злітають до небес. Однак досить нескладно за можливості модернізувати свій лептоп, щоб навіть через п’ять років він не гальмував. В цьому дописі я розповім про процес апгрейду та в яких ситуаціях він має сенс. Декому ця інформація очевидна, а хтось почує її вперше — для них і пишу.
Зміст
Найосновніший аспект полягає в тому, що можливості апгрейду в кожної конкретної моделі різні. Окремі компоненти можуть бути розпаяні на платі або вставлені в слот. У першому випадку самостійна заміна неможлива, у другому — це порівняно проста операція.
Але, як правило, замінити або додати самостійно вийде лише пам’ять: постійну (накопичувач) та оперативну (ОЗП). Встановити новий процесор або відеокарту в домашніх умовах не вийде, якщо ви не власник рідкісних моделей з США, які комплектувалися десктопним процесором.
В окремих випадках змінним може бути модуль бездротового зв’язку, однак його заміна не впливає на продуктивність системи.
Збільшення обсягу оперативної пам’яті — найпоширеніший спосіб апгрейду ноутбука. У багатьох моделях модулі пам’яті встановлені в слоти SO-DIMM. Якщо в характеристиках лептопа ви бачите ці букви, сміливо можете розраховувати на можливість апгрейду.
А ось енергоефективна пам’ять з позначенням типу LPDDR4X або LPDDR5X найчастіше розпаяна на платі. У 2025 році для роботи потрібно мінімум 8 ГБ оперативної пам’яті. З таким обсягом нормально функціонуватимуть Windows і основні програми. Але варто відкрити трохи більше вкладок у браузері й комп’ютер може почати гальмувати.
На мою думку, для повсякденних завдань краще мати 16 ГБ. Для роботи з графікою та відео — 32 ГБ або більше.
Тож якщо у вас 8 ГБ оперативної пам’яті або менше, модернізація буде виправданим кроком. Залишиться лише акуратно розкрити корпус і переконатися, що модулі є змінними. В першу чергу хочу порадити перед цим процесом переглянути відео з розбором вашого ноутбука, щоб уникнути непотрібних сюрпризів.
Будь-яку операцію проводьте лише тоді, коли акумулятор від’єднано, інакше ви ризикуєте зіпсувати свій ноутбук. В старих нотбуках його можна дістати не відкриваючи повністю. В нових так не вийде, адже тепер вони доступні тільки після того, як зняти кришку.
Для розкриття корпусу найчастіше використовуються мікровикрутки TORX або звичайні хрестові викрутки. Коли всі гвинти викручені, для розмикання пластикових засувок потрібно вставити в зазор між кришкою та корпусом куточок пластикової картки або свій студентський квиток 🙂
Провівши нею по периметру, вдасться розкрити ноутбук, не зламавши засувки. Самі модулі можуть бути прикриті захисною плівкою або навіть металевим швидкознімним екраном.
Наступним кроком потрібно визначитися з кількістю слотів. Тут можливі варіанти. Деякі виробники пропонують єдиний слот для модуля пам’яті. Інші ставлять по два слоти, але на заводі вставляють тільки одну планку пам’яті. Можливий варіант, коли зайняті обидва слоти.
При апгрейді важливо враховувати, що оперативна пам’ять працюватиме швидше у двоканальному режимі, коли в обидва слоти встановлені однакові модулі.
Наприклад, 8 + 8 ГБ з однаковими характеристиками є хорошим варіантом для більшості невимогливих задач. Подивіться в характеристиках моделі, який максимальний обсяг оперативної пам’яті підтримує ваш ноутбук. Для сучасних моделей «стеля» — близько 64 ГБ, але у старих ноутбуків вона може бути значно нижчою.
Також важливо, щоб нові модулі мали той самий тип, що й старі. DDR3 можна замінити тільки на DDR3. Як би нам цього не хотілося, сучасніша пам’ять DDR4 або DDR5 в такий слот не встане.
Однак чудес від самої заміни пам’яті чекати не варто, адже якщо потужності процесора не вистачало для важких завдань (наприклад, для відеомонтажу), то її точно так само не вистачатиме й після апгрейду. Потрібно змиритися з тим, що ноутбуків помітно починає не вистачати через пару-трійку років, особливо якщо він з самого початку не був топовим.
Параметри накопичувача теж впливають на продуктивність всієї системи. Сенс модернізувати цей компонент є у двох випадках:
Зазвичай складнощів з дисками на 512 ГБ, 1 ТБ не виникає. Але, як і з оперативною пам’яттю, потрібно переконатися, що модуль є змінним. За моїм досвідом, більшість ноутбуків дозволяють міняти накопичувачі. Лише в надтонких моделях, а також у комп’ютерах Apple вбудована пам’ять розпаяна на платі. Такі моделі апгрейд не підтримують.
Міняти накопичувач потрібно на модель з точно таким самим інтерфейсом і типорозміром. Найпоширеніший — M.2. Але диски цього стандарту можуть бути різної довжини: від 30 мм (типорозмір M.2 2230) до 110 мм (типорозмір M.2 22110). У старіших ноутбуках можуть бути встановлені 2,5-дюймові модулі.
Інтерфейси теж можуть відрізнятися: 2,5″ накопичувачі найчастіше підключаються по SATA3, накопичувачі M.2 можуть підтримувати як SATA3, так і PCIe різних версій. Після розкриття ноутбука вас можуть чекати й приємні сюрпризи: у деяких моделей передбачено вільний слот для розширення пам’яті.
Тобто новий диск можна просто поставити в доповнення до вже встановленого! Цей варіант є найпростішим і найкращим, якщо вас влаштовує швидкість внутрішньої пам’яті. У старих або бюджетних лептопах можуть бути встановлені жорсткі диски HDD, швидкість яких за сучасними мірками дуже низька. Це негативно позначається на роботі всієї системи: повільно завантажується ОС, неспішно копіюються файли, гальмують програми.
Вже багато років у більшість ноутбуків ставлять швидші твердотілі накопичувачі (SSD). Швидкість навіть найповільніших з них у рази перевищує швидкість HDD. І заміна дає реальний приріст швидкодії.
Перевірити швидкість роботи накопичувача можна за допомогою безплатної утиліти CrystalDiskMark. Для сучасних ноутбуків цифра у 4000—7000 МБ/с на запис/читання є чудовим показником. Прийнятний результат — 1000−2000 МБ/с. Менше вже погано. Але важливо розуміти, що для SATA-інтерфейсу швидкість понад 600 МБ/с недосяжна. І тут апгрейд матиме сенс тільки в разі заміни HDD на SSD.
Важливо розуміти, що вимоги постійно зростають, тому навіть робочий ноутбук перестає відповідати мінімальним забаганкам. Вдихнути у нього життя лише апгрейдом пам’яті чи накопичувача не завжди вдається, якщо це не модель з топовим процесором свого часу. Через 2−3 роки має сенс задуматися про заміну робочого інструменту, а через 5-7 років більшість лептопів старіє безповоротно.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.