Compaq Presario 1200 – моє перше знайомство з ноутбуками

Вітаю, пані та панове!

Розповім вам про своє перше знайомство із портативними ПК.

(фото не моє, тому що Я — не некрофіл, щоб відкопувати те, що давно закопано 😉 Хоча… з огляду на статтю…)

Був в мене родич якому в Європі було нудно, і вирішив він купити собі “іграшку”. Не було в нього поруч людини, яка б пояснила йому, що це не Dendy, і що вбудованих ігор тут немає, і ось він зважився і купив цей апарат. На його щастя, там були вінда 98, і такі ігри як Косинка, Сапер та інші карткові пасьянси. І ось коли він уже задовбався проходити “Косинку”, і став у ній чи не лідером у класі speedrun, апарат перейшов до мене.

Він встановлював ігри, але в шутерах його постійно вбивали, адже на тачскріні багато в шутерах не навоюєш. А про мишу він не чув, на моє “щастя”. Дорослі — що з них взяти 😉

На той момент я вже мав якийсь Celeron. І коли до мене потрапив апарат із частотою майже 1Ггц, то я був на сьомому небі. А ось “сьоме небо” було іншої думки, оскільки воно по суті було міражем Оазису в якійсь пустелі Гобі.

За специфікацією я вже не пам’ятаю, що там було, бо навіть у ті часи була ця типова нісенітниця – “хочеш краще — плати більше”, специфікації відрізнялися один від одного навіть процесором. У моєму ж апараті було:

• Процесор – Intel, тому що я пам’ятаю наклейку “idiot outside”, з частотою 800 МГц.
• Оперативка — смачні 128 Мб
• Відеоприскорювач — тут я точно сказати не можу, але інтернет каже, що там було встановлено Trident CyberBlade 3D з непоганими, на той час, 8мб відеопам’яті.
• Екран – TFT, на око десь близько 14 дюймів.
• Накопичувач – звичні, на той час, 20Гб.
• Батарея – в інтернеті заявлено 3 години безперебійної роботи. I таки дійсно, вона тримала 3 і більше годин.

Ну а тепер розповім, чому “сьоме небо” всього лише міраж

 

1. Цей “портативний” апарат не працював від розетки. Тобто, якщо батарея розрядилася, його неможливо було запустити. Він працював якийсь час, але потім вирубувався геть. А для повноцінної роботи потрібно було зарядити батарею, а вже потім вмикати. І краще було це робити із підключенням до розетки.
2. Як любитель музики, я вбудовані динаміки оцінив як “краще б їх взагалі не було”. Ви, мабуть, пам’ятаєте, що до старих касетних плеєрів йшли маленькі квадратні колонки. Так ось ті колонки за звучанням були кращими за ті вбудовані в ноутбук, тому що перші не хрипіли і не мали сторонніх звуків.
3. Екран – це був жах, цi кути огляду… Як не регулюй нахил, але дупою сидіти рівно, для будь-якої людини, неможливо. Тому після тривалого регулювання нахилу, скрупульозного, як від перфекціоніста, варто було трохи змістити жопу, як вона починала палахтiти через даремно витрачений час.
4. Нагрів – ручки потіли влітку, ручки потіли взимку. Він не грівся на нинішні 70-100 градусів, але тих п’ятдесяти вистачало, щоб витрачати час на витирання спітнілих долонек.

У ті часи я зробив висновок, що за портативність платиш дуже високу ціну – і зір, і слух, і нерви. Нині ситуація, безумовно, інша. Моє знайомство з ноутбуками в ті роки було коротким, тому що я майже відразу пересів назад за свій селерон, а ноутбук залишив батькам, спідранити Косинку.

Висловлювання “ігровий ноутбук”

Якщо коротко – такого не буває.

Якщо аргументовано, то давайте розберемо причини, чи я розберу, а читачі або погодяться, або ні.

На цей час, завдяки прогресу, можна впхнути в портативну коробку дуже потужну систему. Вона буде мало споживати, мало грітися, і виконувати завдання буде не слабше стаціонарного. Але є нюанси…

1. Клавіатура. У будь-якої людини є звички, у жодної людини клавіатура ідеально рівно, перпендикулярно погляду на екран, не стоїть. Тому для роботи беруть додаткову клавіатуру, зазвичай бездротову. І тоді втрачається потреба у вбудованій.
2. Екран. Кути огляду нинішніх екранів відмінні, але самі екрани дуже маленькі. 14, 15, 17 і навіть 19 дюймів – цього мало для того, щоб насолоджуватися іграми. Тому до “ігрового” ноуту часто підключають другий монітор. І тоді втрачається сенс у вбудованому.
3. Температури. Нинішні монітори не такі спекотні. Але фізику ніхто не скасовував, і добре просмажений ноутбук, особливо “ігровий”, не зможе охолоджуватися через ті маленькі дірочки входу/виходу повітря. І важливим тут є не саме нагрівання повітря та його вихід, оскільки насправді повітря йде за пристрій, за монітор. А важливим є нагрівання робочої частини – клавіатури. Якщо ж людина користується переносною, додатковою, то тепле повітря здіймається над вбудованою, фактично її колошматить перед користувачем.
4. Тачскрін. Ну, тут і без слів все зрозуміло.
5. Батарея. У нас у житті вистачає за чим стежити — час, готування, прання та інше. І до цього всього додається ще один пункт — заряд батареї ноутбука. Адже є ще й телефон…

Якщо до “ігрового” ноутбука, для задоволення в іграх, потрібно підключити другий монітор, другу клавіатуру, мишку, то чим він відрізняється від стаціонарного, або, наприклад, нак-системи?

Є варіант, і може когось відвідували такі думки – підключити до ноутбука джойстик (геймпад) та грати в іграшки, лежачи на дивані, а ноутбуком гріти яйця. У такій редакції це має сенс. Але фішка приставки (консолі) в тому, що вона апскейліт низьку якість у велику майже без втрати якості (хоч і в 30-60фпс з просіданнями), і для приставки найкраще мати великий телевізор. А для всього іншого, як переносний калькулятор, ворд, інтернет через вай фай та інше, “ігровий ноут” не потрібен. Я особисто не бачив, щоб у кафе чи парку хтось грав у ігри на своєму “ігровому ноутбуці”

Є лише один виняток – смарт квартири. У таких немає місця для повноцінного робочого/ігрового столу та стаціонарного апарату. Але ми, по-перше, не в Європі, і більшість квартир поки що людські. По-друге, у такі квартири зазвичай беруть приставку (консоль). Ну а для інтернету використовують телефон або звичайний ноутбук.

А з вами був Я. Дякую за увагу!