Щоранку, ледь розплющивши очі, я незмінно тягнуся до смартфона, поринаючи у вир “новин”, які насправді часто є пережовуванням учорашніх подій. Поштові скриньки, месенджери, стрічки соціальних мереж, агрегатори новин — все це накриває мене потужною хвилею даних ще до першого ковтка ранкової кави. І я впевнений, що я не самотній у цьому ритуалі.
Ми живемо в епоху, коли інформація не просто оточує нас, а буквально тримає в заручниках, розмножуючись із шаленою, майже непристойною швидкістю.
Зміст
Беззаперечно, темпи зростання інформації вражають уяву, викликаючи захоплення та тривогу водночас. Кожні два роки обсяг світових даних подвоюється. Замисліться на мить: все, що людство накопичило за попередні століття, ми тепер примудряємося відтворити всього за 24 місяці. Це неначе щодня зводити нову, перевернуту піраміду Хеопса, але не з кам’яних блоків, а з нескінченного потоку байтів, кілобайтів, мегабайтів, гігабайтів, і так далі, до нескінченності.
Звісно, значною мірою цей вибуховий ріст — заслуга штучного інтелекту та машинного навчання. Сучасні технології не просто допомагають обробляти дані, а й самостійно генерують їх у нових ітераціях, часом вкладаючи нові смисли та створюючи нові форми. Нейромережі невпинно пишуть тексти, малюють картини, аналізують величезні масиви даних — і роблять все це в промислових масштабах, що вражають уяву.
З одного боку, це справді захоплює. Науковий прогрес прискорився, як ніколи раніше. Те, на що раніше йшли десятиліття кропітких досліджень, зараз вчені можуть зробити за місяці або навіть тижні, завдяки аналітичним можливостям ШІ. Медики знаходять нові ліки та методи лікування з неймовірною швидкістю, інженери розробляють ефективніші рішення для “зеленої” енергетики, а космічні технології розвиваються такими темпами, що навіть Ілон Маск, напевно, здивований та як завжди кинувся надолужувати перспективний напрямок.
До речі, саме він недавно так прокоментував ситуацію з інформаційною навалою: “Перше покоління ШІ буде створювати більше контенту, ніж споживати. Настане момент, коли обсяг згенерованого контенту перевищить обсяг контенту, створеного людьми.” Ну і, схоже, цей момент вже швидко проскочив повз нас. Як кажуть молоді люди: “Несемось…”.
Доступ до знань також став безпрецедентно простим. Будь-хто з телефоном у кишені може навчатися в найкращих університетах світу через онлайн-курси. Хочете опанувати програмування? Будь ласка, весь код доступний на GitHub. Цікавить квантова фізика? YouTube переповнений лекціями від провідних науковців, зрозумілими навіть гуманітарію.
Але, як завжди, є й зворотний бік медалі. Людський мозок просто фізіологічно не пристосований до такого інформаційного навантаження. Це як намагатися напитися з пожежного гідранта — більшість води просто проллється повз, не приносячи користі. Люди тонуть в океані інформації, але водночас страждають від гострої нестачі знань. Парадокс, чи не так?
З власного досвіду можу стверджувати: часто буває складно знайти потрібну інформацію не тому, що її немає, а, тому що її надмірно багато. Шукаєш вирішення технічної проблеми чи прагнеш отримати пораду — отримуєш сотні різних відповідей на Stack Overflow, XDA або 4PDA, що суперечать одна одній.
І добре, якщо хоча б одна з них актуальна, а не застаріла на п’ять років. Сподіваюся на покращення з розвитком систем ШІ, яких розробники вже націлили на вирішення цієї проблеми, проте поки що це більше сподівання, ніж реальність.
Особливо гостро постає питання достовірності інформації, яке набуває загрозливого масштабу. Фейки поширюються швидше за правду, бо вони, як правило, яскравіші та емоційно заряджені. Діпфейки стають настільки реалістичними, що відрізнити їх від дійсності стає дедалі складніше, майже неможливо. А з розвитком генеративних AI це стане не просто проблемою, а гігантською, всеосяжною проблемою, що загрожує самому поняттю реальності.
Цікаво спостерігати, як трансформується сам процес навчання та отримання знань. Раніше цінувалося вміння запам’ятовувати та оперувати великими обсягами інформації, тримати в голові факти та формули. Зараз же на перший план виходить вміння знаходити, фільтрувати та застосовувати інформацію. Не потрібно, наприклад, пам’ятати всі методи сортування масивів — достатньо розуміти, коли який краще використовувати, і вміти швидко знайти потрібний код у документації. Або сформулювати правильні запити та узагальнити результати пошуку, щоб знайти оптимального постачальника сировини.
Однією з найчутливіших залишається тема приватності, яка стає дедалі гострішою. Кожна наша дія в мережі залишає цифровий слід, невидимий відбиток. Великі компанії, та й не тільки вони, збирають терабайти даних про користувачів, які опинилися в їхньому розпорядженні, незалежно від рівня взаємодії. І хоча це, ймовірно, допомагає створювати кращі, персоналізовані сервіси, але водночас відкриває безмежні можливості для маніпуляцій та зловживань, що викликають серйозні побоювання.
Згадайте лише скандали з Cambridge Analytica (найвідоміший випадок маніпуляцій з великими даними, коли компанія без дозволу зібрала дані 87 мільйонів користувачів Facebook, створивши їхні детальні психологічні портрети для таргетованої політичної реклами) або Clearview AI (компанія таємно зібрала понад 3 мільярди фотографій з соціальних мереж для створення системи розпізнавання облич, і потім продала доступ до цієї бази правоохоронним органам). Таких випадків безліч, і ті, що потрапляють у заголовки газет — лише вершина айсберга, видима частина проблеми.
То що ж робити з цим інформаційним цунамі? Як вижити окремій особистості в сучасному інформаційному потопі, або принаймні забезпечити собі комфортне “проживання” в ньому? На мою думку, необхідно розвивати та вдосконалювати критичне мислення та цифрову грамотність, підходити до споживання інформації усвідомлено.
Потрібно вчитися ефективно (швидко та якісно) фільтрувати інформацію, формувати власний рейтинг джерел, вміти відрізняти факти від думок, а об’єктивну інформацію від маніпуляцій. Ці навички мають стати базовими, обов’язковими, нарівні з вмінням читати, писати та рахувати.
Технології теж можуть стати нашими союзниками у вирішенні цієї проблеми, якщо їх правильно використовувати. Людство потребує кращих інструментів для організації та фільтрації інформації. І не просто примітивних спам-фільтрів, а розумних, контекстно-залежних асистентів, які розуміють контекст, потреби користувача та допомагають знаходити дійсно важливе, необхідне та достовірне. Останні “перли” ШІ, схильного до фантазування та помилок, викликають серйозні побоювання щодо масштабного засмічення інфопростору, проте хотілося б вірити, що це тимчасові труднощі.
І найголовніше – слід пам’ятати, що всі технологічні рішення, від інформаційних порталів до генераторів текстів, зображень та відео, мають служити людям, а не навпаки. Інформація – це інструмент, а не самоціль. Важливо знаходити здоровий баланс між онлайн та офлайн життям, між споживанням інформації та її осмисленням, між кількістю та якістю.
Експоненційне зростання інформації — це не тимчасовий збій, не аномалія, а нова реальність, з якою нам жити. І від того, наскільки добре ми навчимося справлятися з цим потоком даних, залежить наше майбутнє, як окремих особистостей, так і всього людства. Особисто я налаштований оптимістично — впевнений, що людство знайде способи приборкати інформаційний потоп і використати його міць собі на благо. Але це буде непростий шлях, повний викликів. І почати цей шлях варто вже зараз.
І те, що мені цілком зрозуміло, це необхідність розвитку нового типу мислення – квантового мислення. Воно б могло включати в себе:
Що ж до практичних стратегій виживання, я б виділив наступні:
Інформаційний потоп змушує нас еволюціонувати, хочемо ми того чи ні. Він сприяє формуванню нового типу людини – “homo informatius”, який володітиме адаптивним мисленням, високим емоційним інтелектом, інформаційною інтуїцією, етичною зрілістю та технологічною мудрістю.
А як ви справляєтеся з інформаційним перевантаженням, якщо воно присутнє у вашому житті? Які інструменти використовуєте для фільтрації контенту та споживання необхідної інформації? Чи вважаєте ви цю проблему екзистенційною загрозою для людства?
P.S. Поки пив каву перед відправкою цих роздумів на публікацію, зауважив слушну думку старого знайомого в ФБ: “Запамʼятайте цей пост. Настане час, причому досить скоро, коли на товарах, послугах та сервісах зʼявляться маркування, які повідомляють що вони створенні без залучення штучного інтелекту: Non-AI Project, AI FREE, NO AI, Made by humans Так бачу…(с)”.
Додам від себе, що не за горами час, коли на початку публікацій, статей, будь-яких авторських матеріалів, за вимогами редакторів, мають стояти висновки спеціалізованих анти-плагіатних служб про відсутність слідів ШІ в цих роботах. Але, як на мене – це, здається, все лише ускладнить…