Моє захоплення фотографією почалося зі старенького ФЕД-2. Ця своєрідна фотомагія була продовжена в університетські роки вже із дзеркальним Зенітом-11 та 50-мм Геліосом. До цього часу ще зберігаю великий фотоархів плівкової фотографії, де знаходжу знайомі обличчя однокурсників та однокурсниць – випускників хімічного факультету Київського університету.. Потім почалися буремні роки 90-х, Зеніт поламався і відремонтувати, практично, було неможливо.
До фотографії повернувся вже в епоху цифри – використовував «мильнички» Canon для звичайної сімейної фотографії. Потім на роботі шеф купив Nikon D5000 в комплекті з двома об’єктивами. Ми робили власні календарі для наших клієнтів, рекламні матеріали, розробляли й модернізували сайт – це все вимагало якісного наповнення. А потім на одне зі свят зробив собі подарунок. Так в мене оселився Pentax K-x, який потім було замінено на Pentax K500, що до цього часу вірою і правдою допомагає зупиняти миті. Матриця на 16 мегапікселів виробництва Sony з хорошим динамічним діапазоном, невеличка за розміром, не важка – мрія фотографа.
Камера пережила декілька незначних ремонтів, перехворіла на проблему «темного кадру», об’їздила зі мною всю Україну і Францію. Чому Pentax? Наявність парку оптики під Зеніт і великої кількості недорогих старих об’єктивів Pentax, які сумісні й до цього часу із цифровими Pentax без жодних перехідників. Епоха дзеркальних цифрових фотоапаратів зараз поступово закінчується. Улюблену компанію декілька разів перепродавали й вона, ймовірно, єдина, яка ще серійно випускає дзеркальні камери.
Pentax – це камера для душі, для відпочинку. Фотографую і пейзажі, і стріт-фотографію. Але улюблений жанр – портретна фотографія. Добірка, яка тут надана, сформована якраз за останній десяток. Одна невеличка улюблена серія – фотографія українських вчених, з якими перетинався по роботі (працюю викладачем в одному із ВНЗ Києва). Тут і карточки із грудневого мітингу 2014 року в захист прав освітян, фотографії, зняті просто під час наукових диспутів в приміщенні університету чи прогулянок в Шевченківському парку.
В портретній фотографії найбільше цікавить передача характеру. Це досить складний жанр, який вимагає часто попереднього спілкування. Жодна робота не зроблена в студії. Фотографую з використанням різних об’єктивів. Улюблена лінза SMC Pentax FA 50 f1.4, є тут фотографії й зняті об’єктивом SMC Pentax DA 35 f2.4 та SMC Pentax FA 28-70 f4. Наступна добірка – портрети студентів різних років. Чому чорно-біла фотографія? Це се магія старенького ФЕД-2.
Окрім гарних оцінок, як подарунок здобувачі освіти отримували персональні портрети. Одні ще продовжують навчання, доля інших мені не відома. Якщо хтось читає цей допис, відгукніться. Надіюсь, вам сподобалась ця коротенька розповідь.