Допис на конкурс з моєю історією і думками про фотографію.
Щоб вам було цікавіше, пропоную невеличку забавку: Одна з фотографій перед публікацією була змінена за допомогою нейромережі Adobe Firefly, запрошую вгадати в коментарях, яка саме.
Зміст
Я не професійний фотограф і розглядаю фотографію лише як хобі. Хоч моє хобі й часто допомагає мені у власних проектах. Коли фотографія стає бізнесом, фотографи часто змушені орієнтуватися на потреби клієнтів, а не на власне натхнення. І найбільш сумним є те, що улюблене хобі більше не надихає. Найбільше задоволення мені приносять творчі портрети, особливо з незвичними схемами світла, але сьогодні залишу цю тему і хочу зосередитися на інших жанрах і своїй історії.
Автор познайомився з фотографією ще в дитинстві. Батько мав плівковий Київ, пізніше плівкову автоматичну мильницю і вже потім Canon A710. Це була досить непогана цифрова камера, на яку мені вперше дали можливість фотографувати, бо ж “плівка” не закінчиться. Крім того, я мав “фотомонстра” тих часів Sony Ericsson K750i, але кого ми вводимо в оману? Цих 2 Мп радості й моїх навичок вистачало хіба що на “високохудожні” фото квіточки чи моря з відпустки. Впізнаєте себе і ваш перший досвід мобільної фотографії?
У старших класах (кінець 2000-х) я надивився в соціальних мережах на всі ці магічні портрети популярних на той час фотографів з шаленими боке портретами й зрозумів, що фото можуть бути не лише сімейними, на свята чи звітом з відпустки. З цього моменту я захотів знімати так само…
Можливість придбати власну камеру випала лише за 3 роки. На той момент я мало що розумів у фототехніці. Добрі люди порекомендували мені Canon 600d, який я досі люблю, доречі. Об’єктив, звісно, був кіт 18-55 і в перший час я не міг зрозуміти чому кадри на Дзеркалку (саме з великої літери) виходять на рівні старої цифрової мильниці. А потім зі мною сталося розуміння ISO-витримка-діафрагма, RAW і старенький Геліос-44 (який я потім замінив на 50мм f/1.8) і тут мій світ змінився.
Приємним бонусом 600D для мене стала непогана якість відео. Хто ще ставив Magic Lantern, зізнавайтеся?
Наступний важливий етап для мене стався з придбанням LG G2 і рішенням зареєструватися в Instagram. Телефон на свій час мав дійсно найкращу камеру і вже дозволяв робити відносно якісні кадри. Всі фото я зберіг саме з Instagram, на жаль на той час я ще не знав про Google Фото, тож заздалегідь вибачаюсь за якість.
Камера для мене залишилася в першу чергу інструментом і по сьогодні я використовую “дорослу” камеру лише для заздалегідь спланованих фотосесій або саме для фотопрогулянок. Зі смартфоном я можу легко сфотографувати цікаві сцени та об’єкти, які раптово трапляються у моєму житті.
А зараз буде непопулярна серед поціновувачів мобільних технологій думка: LG G5 – легендарний смартфон. Саме в ньому у 2016 вперше в смартфонах з’явилася надширококутна камера і тільки через 3 роки до цього прийшов Samsung в s10. Лише 8 МП, але як же вона мені подобалася.
Гучне твердження, правда? Звісно, для професійних постановочних сюжетів телефонам досі ще далеко. Але в повсякденних стріт-фото для мене це стало так з Redmi Note 7 та Gcam.
Цікаве спостереження: селфі-модуль Redmi Note 7 з Gcam досі робить кращі фото, ніж Iphone 14 pro й інші флагмани минулого року.
Подорож світом мобільної фотографії я продовжив з OnePlus 8 pro. Це останній справжній OnePlus, який вийшов якраз перед початком партнерства з одним китайським мобільним гігантом (рекламні дописи якого так полюбляє ITC) і перед тим, як з компанії пішов Карл Пей і заснував свій Nothing.
Найбільше відкриття для мене – це мобільний телефото модуль, переглядаючи усі фото за 3 роки розумію, що найбільше використовував саме його. Віддаю перевагу мінімалістичній композиції й грі кольору/світла.
На старті смартфон робив просто бездоганні фото і відео, але з кожним оновленням щось йшло не так. І якщо на початку я навіть віддавав перевагу стоковій камері, то через пів року користування без Gcam обійтися вже не вдавалося. Зараз у стоковій камері навіть відео записується з лагами (і я не один такий), фотографії стали пласкими з фірмовими “китайськими” вайбами.
Прийшов час обирати для себе новий камерофон. Зараз, після багатьох тестів, більш схильний до iPhone 15 pro серії. Фото з переходом на 24 Мп почали виглядати менш “мобільними” і вперше за своє життя подобаються мені більше, ніж фото з усіх Android флагманів (з Pixel включно). А ще log-відео просто бездоганне.
Можете накидати мені в коментарях за бажання виходу з секти Android, радий будь-якому зворотному зв’язку.
Коли у 2020 обирав нову камеру, вибір стояв між популярним на той час повнокадровим Sony a7III й кроп FujiFilm X-T3. Зупинився на останньому через кращу якість відео (10-bit 422, як тобі таке Sony?), просто магічний Color Science від Fuji й дешевшу оптику.
Битва кроп / повний кадр в коментарях оголошується відкритою!
Об’єктиви 23mm f/1.4 (повнокадровий 35мм) і 56mm f/1.4 (повнокадровий 85мм) перекривають майже всі мої потреби. Планую на майбутнє ще 13мм для повного комплекту.
З цією камерою вперше за 10 років у подорожах я почав використовувати не RAW, а JPEG одразу з камери. Емуляції плівки – то великий бонус. Ви ще не забули про моє твердження “Зручність > Характеристики”?
За кадрами залишилися портрети (які є 90% від усіх моїх фото) і відео, але це вже теми на наступні конкурси, якщо щось подібне буде.
Долучаємося до перемоги й разом чекаємо на можливість знову робити гарні кадри по всьому світу!