Регрес в розвитку програмістів та інженерів: як вберегти себе від цього

Або це моя бульбашка, або різко багато людей почали говорити про реальні проблеми використання AI тулінгу в роботі програмістів. Проблематика стосується не тільки даної професії, але як її представник я хотів би поділитися думками на цю тему. До тогож навіть тут на ITC буквально вчора підіймалася дана тема => Програмісти, на вихід! Vibe кодінг — новий король розробників

В чому проблема?

У світі програмування відбувається тиха революція. ШІ-асистенти стають невід’ємною частиною розробки, але разом з їхніми перевагами приходять і неочевидні ризики. Головний серед них — поступовий регрес у професійному розвитку, який при тривалому впливі може перерости в справжню деградацію навичок. Особливо тривожить швидкість, з якою розробники звикають до цих інструментів.

Розширення розриву між розробниками

Ситуація ускладнюється тим, що ШІ непропорційно впливає на різні категорії програмістів. Збільшується розрив між початківцями та досвідченими спеціалістами, причому входження в професію стає все складнішим.

Тривожним сигналом є поява компаній, які під час перформанс-ревʼю вимагають від розробників доводити активне використання ШІ для підвищення продуктивності. Такий підхід фактично заганяє інженерів у пастку залежності від асистентів, прискорюючи регрес навичок.

Проблеми «вайбкодингу» в ентерпрайзі

“Вайбкодинг” — написання коду за допомогою ШІ-асистентів — особливо небезпечний в ентерпрайз-середовищі. Розробники все частіше лінуються ретельно вичитувати згенерований код, що призводить до критичних проблем з безпекою та архітектурою. А неоптимальні рішення в масштабах великих систем коштують компаніям значних фінансових та можливо навіть репутаційних втрат.

Замкнене коло некомпетентності

Виникає парадоксальна ситуація: нейромережі програмують погано без компетентних розробників або зі слабкими спеціалістами. Постійний «вайбкодинг» призводить до регресу навичок, що поступово переростає в деградацію. Це знижує цінність фахівця на ринку праці, оскільки навіть з допомогою ШІ такий розробник вже не здатен писати якісний код.

Головна небезпека ШІ-асистентів — вони можуть «заякорити» вас на низькому рівні компетенції порівняно з тими, хто продовжує активно розвиватися. А ринкові вимоги до кваліфікації розробників при цьому невпинно зростають.

Можливо, є й позитивна сторона цих процесів, хоча зараз її важко спрогнозувати. У майбутньому висококваліфіковані програмісти потенційно можуть коштувати дуже дорого через масову некомпетентність у розв’язанні складних задач, з якими ШІ не справляється.

Що я пробую, щоб уникнути деградації

Щоб не потрапити в це болото регресу та деградації, я виокремив для себе кілька практичних принципів, які (сподіваюся) допоможуть тримати розум і навички в тонусі. Якщо хтось побачить тут «помилку техаського стрільця» коли я не бачу очевидних рішень в моїх судженнях — обов’язково дайте знати.

Принцип самостійного пошуку:

• Спочатку пишу код сам.
• Якщо стикаюся з проблемою — даю собі 30 хвилин на пошук рішення в інтернеті.
• Якщо немає зрушень — звертаюсь до AI та намагаюся повернутися до попереднього пункту.

Цей підхід не дає застоюватися, розвиває problem-solving, і при цьому не забороняє повністю використовувати нейронок. Все-таки ігнорувати нейронки не варто.

Відмова від автокомпліту два дні на тиждень:

Автокомпліт — зручна річ, але я за собою помітив «Copilot-лаг»: постійно чекаєш, що він щось підкаже, і ламаєшся, коли цього не стається.
Тому я ввів правило — два дні на тиждень працюю без автокомпліту, використовуючи лише базові підказки IDE.

Це:

• Зберігає «м’язову пам’ять» при написанні коду;
• Допомагає помічати прогалини у знаннях;
• Тренує самостійне мислення.

Поки це вівторок та четвер. У вівторок і четвер ви вже в робочому ритмі, на відміну від понеділка, але ще не втомлені як у п’ятницю.

Не агент, а чат + запит на пояснення:

Замість агента в IDE — використовую чат (наприклад, ChatGPT). І важливо: не прошу готове рішення, а пояснення проблеми та її вирішення у вигляді псевдокоду.

Це дозволяє:

• Тренувати вміння формулювати запити;
• Отримувати розуміння, а не готовий код;
• Пояснюючи проблему — розвивати навички комунікації і саморефлексії.

2–3 задачі на Codewars або LeetCode щотижня:

Це не обов’язково напряму допоможе у щоденній роботі, але:

• Це тренування розв’язання алгоритмічних задач без тулчейн;
• Дає міні-стрес, який активізує мозок;
• Дозволяє писати код «на чисту», без бібліотек.

Задачі обираю відповідно до свого рівня — так, щоб не залипнути на них на пів дня.

А що далі?

Ці підходи можуть бути ефективними, але є критично важливий нюанс — без самодисципліни всі зусилля марні. Напівміри не працюють, а ШІ-асистенти — одночасно і благо, і виклик для професії та і не тільки для програмістів. Тим паче коли професія та ринок в цілому розвиваються зовсім стрімко.

Лудизм у будь-якій формі не змінить реальності: нейромережі вже тут, подобається нам це чи ні. Наше завдання — навчитися співіснувати з ними та використовувати їх, не втрачаючи власної компетентності та професійного зростання.

На підтвердження моїм думкам та спостереженням знайшов реальне дослідження в якому вивчається зниження когнітивних навичок при активному використанні нейронок.
Дослідження => ТУТ