Фільм «Потік. Останній кіт на Землі» вийшов на великих екранах у листопаді 2024 року. У рецензії нижче розповідаю про що ця історія, і чому варто переглянути цей фільм, якщо ви ще не встигли його подивитися.
«Потік. Останній кіт на Землі » / Flow
Жанр: пригодницький, сімейний, фентезі
Режисер Гінтс Зільбалодіс
Рік випуску: 2024
Сайт IMDb
Оцінка IMDB 7.9/10 | Моя оцінка: 8.5/10
«Потік. Останній кіт на Землі» – анімаційний пригодницький фільм створений латвійським кінорежисером та художником-аніматором Гінтсом Зільбалодісом. Має дві номінації на Оскар.
«Потік» має вайб короткометражки, яка настільки захоплює, що не помічаєш як сплинули майже півтори години хронометражу.
Ця робота відступає від стандартних сучасних підходів до анімаційних фільмів, де тварини зображуються у вигляді антропоморфних істот, що спілкуються між собою людською мовою. Тут взагалі відсутня людина. Як і діалоги загалом. В цьому світі немає homo sapiens, проте є сліди їх існування: будинки, статуї, човни та речі.
Герої фільму – група тварин, які рятуються від катаклізму, що потоком змив їхнє звичне середовище існування. Вони змальовані такими, якими є в реальному житті з усіма видовими поведінками і, водночас, є індивідуальностями. Лабрадор приязно ставиться до кішки, лемур колекціонує яскраві та крихкі людські речі. Художньою відмінністю фільму від реальності є значно вищий рівень інтелекту, який дає змогу тваринам, щонайменше, керувати човнами.
Головна героїня фільму – чорна кішка (моє субʼєктивне сприйняття статі головного героя), що живе сама в цьому постапокаліптичному світі Землі. Її вкритий густою зеленою рослинністю прихисток був колись будинком скульптора і оточений різьбленими скульптурами. Кішка живе своє котяче життя, блукає лісом в пошуках їжі і ховається від зграї собак, яка ганяється за кроликами. Реальність життя, в якому існують домашні тварини, що змогли адаптувалися до зникнення людей.
В один з днів, коли кішка намагається схопити рибину, проґавлену собаками, її помічають. Починається гонитва і вона з усіх сил чимдуж намагається врятувати своє життя. Погоня переривається велетенською хвилею води, що урівнює і мисливців, і потенційних жертв в їх спробі вижити.
Незважаючи на те, що фільм є драмою та історією про боротьбу за виживання, тут є не лише трагічні, а й комедійні сцени. Виживання тварин в умовах потопу біблейського рівня, коли вони знаходяться не лише поза звичним для себе середовищем, а й в обмежених умовах «ковчегу» продукують конфлікти. І гостро постає питання: адаптуватися, перебороти взаємний страх і працювати разом, чи загинути. Це історія про довіру, співпрацю та жертву заради інших.
Окремої згадки заслуговує аудіо складова фільму. Звуки природи, музика, звуки середовища є настільки органічними, що мають певний медитативний ефект.
В цій історії немає протагоністів, чи антагоністів, це теж людські категорії. Кожен з героїв робить свій вибір, зважаючи, або не зважаючи на те, як цей вибір вплине на інших.
Однозначна рекомендація до перегляду.
P. S. Якщо рецензія надихне вас подивитися фільм, не пропустіть сцену після титрів, яка дещо змінює тональність фіналу.