Штучний інтелект, як цифровий конвеєр для програмування

Виглядає, що тема штучного інтелекту не збирається здавати позиції у популярності та масштабі обговорення. Сама технологія продовжує активно розвиватися і змінюватися, як і наші уявлення про неї. Нещодавно мені на думку спала метафора конвеєра, як образу сучасного програмування. Вона здалася достатньо перспективною, щоб більш детально розкрити її в окремому дописі, що я і роблю.

Одразу хочу зазначити — жодна метафора не відображає всю повноту реальності, особливо деталі, в яких, як ми знаємо, криється диявол. Однак, вона може бути корисною для того, щоб спробувати уявити загальну картину та спрогнозувати хоча б невиразні обриси можливого майбутнього. Зіграймо в цю інтелектуальну гру і якщо наше гадане майбутнє виявиться зовсім не таким, як ми про нього думаємо, що більш ніж ймовірно, сподіваюся ви цікаво та приємно проведете свій час читаючи цей текст.

У книзі “Програміст-прагматик” її автори Девід Томас і Ендрю Хант пропонують власну метафору програміста – майстра, що схожий на столяра, який обробляє деревину за допомогою таких інструментів як стамески, пили, рубанки тощо. Так і програміст пише застосунки використовуючи різноманітні інструментальні засоби, серед яких можна назвати редактор коду, систему контролю версій та багато інших утиліт.

Зізнаюсь, ще донедавна я сприймав LLM, тобто велику мовну модель, як просто черговий інструмент у своєму арсеналі. І це все ще інструмент, в тому сенсі, що сучасні AI-агенти, як, наприклад, Claude Code чи GPT-Codex, не можуть повністю виключити людину з процесу написання коду. Однак, зважаючи на масштаб змін, які відбуваються в галузі розробки ПЗ, це водночас і щось більше.

Мабуть, найбільшою відмінністю є те, що поступово AI-асистенти перетворюються з придатка на центральний елемент у програмуванні. Тобто людина стає додатком до свого цифрового агента, а це перевертає всю попередню конструкцію з ніг на голову. Сучасне програмування все більше нагадує конвеєр де робітник (програміст) бере готову деталь (згенерований код), оглядає її на наявність дефектів (перевіряє код на помилки) та прилаштовує цю деталь до загальної конструкції виробу (інтегрує код у проєкт).

Багато програмістів ризикують відчути себе у ролі середньовічних майстрів, яких поступово замінили робітники фабрик та заводів, або самими стати цими робітниками. Така фундаментальна зміна ролі несе у собі багато ризиків та розчарувань. Штучний інтелект часто сприймається як чудова можливість звільнитися від рутини, більше займатися креативними задачами чи просто менше працювати, однак реальність може виявитися не такою райдужною.

Між бізнесом і найманим працівником завжди існувала базову суперечність: перший намагається отримати більше виконаної роботи за менші гроші, а другий навпаки, робити менше за більшу зарплатню. Тож поки розробка програмного забезпечення була складною та переважно ручною роботою, програмісти знаходилися у вигідному становищі, але генеративний ШІ досить швидко руйнує цей баланс.

Бізнес завжди прагнутиме максимізувати прибутки, а технологія ШІ чудово для цього підходить, адже вона є гарним інструментом для підвищення продуктивності. Звісно, найкращим варіантом була б повна заміна людей, але поки це неможливо, компанії посилюватимуть експлуатацію робітників. Тож для програмістів стане неприємним сюрпризом, коли за ту саму, або навіть і меншу заробітну плату, потрібно буде витрачати більше часу та зусиль на виконання робочих завдань.

В короткостроковій перспективі це принесе певні економічні дивіденди, однак надалі така ситуація може призвести виснаження чи вигорання працівників. Думаю, що все актуальнішими ставатимуть питання змін у законодавстві та боротьба за покращення умов праці, і хто знає, можливо програмісти згадають таке давно забуте ними слово, як профспілки.

Але чи залишається місце для творчості у цій схемі? Звісно, як і на справжніх фабриках, де хтось повинен проєктувати та налаштовувати виробничі лінії та створювати дизайн самого виробу, ринок потребуватиме спеціалістів, які й надалі підтримуватимуть все складнішу цифрову інфраструктуру, комунікуватимуть з клієнтами чи розроблятимуть архітектуру програмного продукту.

Крім того, думаю, що специфічний софт з особливими вимогами до якості чи складності реалізації все ще потребуватиме ручної праці. Це буде схоже на те, як зараз можна пошити костюм у кравця – дорожчий і зручніший, ніж фабричний. Також в майбутньому не всі зможуть дозволити собі використовувати великі мовні моделі через високу ціну на цей сервіс. В тому, що його вартість зросте можна переконатися подивившись на теперішні ціни на послуги з хмарних обчислень, а це ще більше посилить нерівність у світі.

Як бачите, перед нами стоять багато викликів, не всі вони справдяться, але потрібно бути готовими до того, що майбутнє не буде до нас таке привітне, як розповідають деякі романтики та ентузіасти.

Подвійний конкурс від ITC та COMPX: “Автор місяця — весна 2026” та розіграш призів в телеграм-каналі. Беріть участь та вигравайте призи!