Так вийшло, що перші мої два автомобілі, Chevrolet Aveo, А згодом повнопривідний Suzuki SX4, були придбані мною новенькі із салону та в кредит. І попре те що прислів’я: “Найкраща машина, то нова” все ще працює — ті дві машини принесли мені як купу задоволення, так в купу переживань і тривог. Ні, із технічної сторони, то були на 99/100 надійні машини, і свої 120 тис. пробігу вони прийшли вкрай достойно.
Мене “тримали у тонусі”, і не давали спати спокійно купа інших думок: “Якщо ДТП, тож скільки я втрачу попре КАСКО!?”, “Якщо щось застукає у двигуні, чи в ходовій, скільки мені треба проти цього гарцювати на роботі?”, “О, чи не багато буде коштувати поїхати в центр, та назад? Може, “фраєрок” в цей раз на метро то і проїдешся? Незабаром ТО!”. І звісно, що то була проблема мого тогочасного заробітку. Та перефразовуючи усім відомий Його вислів, я скажу так: “Хай той кого не відвідували такі думки, кине в мене “кАміньтарем!”.
Останньою краплею була купешна Opel Astra GTC із дизельним 1.9 та панорамним лобовим склом. Гарнюща, як не крути, “машина егоїста” вкрай пошматувала мої нерви. Кожна поїздка була як остання, то ж я продав її та перехрестився. І аж тоді, нарешті, я зустрів її!
Skoda Citigo 1.0 2014 року зі Швеції на заводському метані! Маючи добрячого пам’ятного із минулими варіантами, розрахунок був простим. За тогочасною ціною на метан 16-18 грн за літр, пересуватися містом дешевше ніж на маршрутці! До того ж на машині із салоном не пошкарублого волоського горіха (це камінець у город Daewoo Matiz), і із простором більшим ніж жіноча косметична валіза усіма шанованого, а від того не дешевого, Smarta. А ще легендарна надійність – Skoda. А ще доступний цінник запчастин, кого? Skoda! І на останок технічний стан екземпляра на який я натрапив із країни найохайніших водіїв, та рівнесеньких доріг. Швеція моє шанування!
Перше враження, коли дивишся на Citigo – яка до біса приваблива машинка! З різних боків вона гармонійно виглядає як не придивляйся. Тим паче коли на рідних 15(!)-дюймових литих дисках. Навіть більш “преміальний” Volkswagen UP! не викликає таких емоцій. Здається все ж одне й те саме, але ні. Skoda більш гарненька. Гар-нень-ка. Тим паче у білому кольорі, коли приходить асоціація із шоломом імперського штурмовика “Зоряних війн”. Наліпку шолома на заднє скло так і не придбав, але досі кортить. Але то все мої забаганки…
Друге велике враження отримуєш коли сідаєш всередину. Та вона величезна! Хоча, що це я кажу про машину довжиною трохи понад 3,5 метра? Але правда така, що контраст, того як Citigo виглядає зовні із тим як вона відчувається всередині настільки разючий, що саме такі слова і маєш на язиці.
“Яка простора машинка!” – це слова мого батька, людини досить об’ємної статури, і тому шанувальника американських седанів. Все під рукою і на все є простір. Хоча. Тільки для 4-х людей, як і написано у техпаспорті. Але, то на сто відсотків: чотири чесні простора для дорослих людей.
І щоб вам не здавалося що все вище зазначене — емоційні авансові реверанси, Citigo цілком відпрацьовує їх коли справа переходить до реальних дій. Автомобіль відчувається стовідсотково дорослою, повноцінною машиною. Літровий двигун байдуже що 999 кубічних сантиметрів, бадьорий та приємний на звук (о диво, для роду трициліндрових!) зі спортивними нотками. Я не збрешу коли скажу що з десяток разів чув від клієнтів до яких я неквапливо під’їздів (про це трохи згодом) здивоване: “Це у вас електричка?”
Велика подяка шведським власникам за дбайливе користування усі 140 тис. км, та своєчасне проходження ТО, яке, до речі було у них там кожні 30 000! Та звісно, вона ж на метані… Можливо саме в тому і є секрет бездоганної роботи двигуна, який я вирішив берегти і проходити ТО все ж таки кожні 10 тис. Україна є Україна.
Особлива подяка конструкторам Citigo за з’ємний бортовий комп’ютер із сенсорним екраном. А точніше за його чудове кріплення в дуже зручному місці. Тому що сам комп’ютер від Garmin одразу потрапив на вічне проживання у рукавичкину шухлядку, а на його місце, за допомогою 3Д принтера оселився мій смартфон. Ідеальне місце, бездоганне, монолітне кріплення.
Отже, розрахунок мій був вдалий, сказав я сам собі, але всесвіт все ж зробив деякі коригування на цей рахунок. Першим поповзли ціни на метан, і згодом стали навіть більше за бензин. А згодом газові заправні станції і зовсім позакривалися. Я пересів повністю на бензин. І хоча це звісно була сумна новина, проте 5,5 літрів витрати у режимі таксування по місту Києву не аби яка проблема.
Так вам не почулося. На Skoda Citigo можна таксувати! Адже має ця краля 5 дверей. Заздалегідь запобігаючи скептичним питанням про нікчемно малий багажник, надам трохи статистики. За мої 1,5-2 тис. поїздок у мене було тільки 2 випадки коли компанія пасажирів не змогла сісти в мою машину зі своїм багажем. Так, ти під’їздиш до клієнта і бачиш як у нього розширюються очі від пожива, а його проводжаючі відверто сміються і кепкують над ним.
Але тільки но пасажир, чи пасажири, опинялися всередині, як я чув вже звичні для мене: “Овва! Яка вона простора!”. Так вона звісно трохи стрибуча на поганій дорозі, але все це вже залежить від водія, і як він шанобливо ставиться до клієнта, і якщо так, то все в порядку.
Нарешті ми підійшли до роз’яснень щодо назви мого оповідання. Вартість користування. І тут нарешті мої думки заспокоїлись, і сон мій став міцним та спокійним. Адже вартість ТО менша за ТО Ланоса, а запчастини майже того ж рівня. Так є проблема із великими кузовними деталями, на кшталт лобового скла. Та все одно це все можна вирішити у реальні строки, завдяки сусідній Польщі, де ця автівка дуже розповсюджена.
Про витрату у 4 л/100 км на трасі я і взагалі мовчу. Моя поїздка до батьків із Києва у Дніпро, хоча і не була швидкою, проте повністю комфортною. Навіть бензиновий бак у 10 літрів не став мені на заваді.
Хоча, є одне “проте”. Це до дідька не зручні передні сидіння! Зрадницьки м’які, вони з самого першого разу насторожують, і вже після першої поїздки поперек каже: “Караул, з цим треба щось робити!”. Мені довелося як тій квочці намостити собі ортопедичні накладки, до поки моя спина із полегшенням зітхнула (хоча чесно кажучи я досі згадую взірцево комфортні сидіння Astra та SX4). Інший недолік, який недоліком можна і не назвати — це кліренс 12 см. Хоча завдяки короткій базі і звисам, у мене не було жодного разу коли б я подряпав днище, моя увага постійно насторожі пам’ятаючи про цей факт.
Але то деталі. У підсумку — ця машина перемогла світові кризи. Ковід. Війна. Вона чесно рятувала мене у скрутний час. І я мрію коли я повернусь, я знову із посмішкою покермую на Citigo до своїх рідних. Без тривожних думок, скільки це буде мені коштувати.
