Все тече, все змінюється… Виходить нова гра, ми радіємо як діти, і ось проходять роки, та вже наступні покоління дітей дивляться на предмети нашого ігрового захоплення і такі: “Фу, як можна у таке старе г…. грати! Який графон, скільки мила, об ці пікселі можна порізатися.”. Впевнений багато хто чув ці слова у свій бік. Як же боляче їх слухати, як же ж неприємно чути поливання помиями того, що любе серцю. Ностальгія – делікатне у всіх значеннях цього слова почуття, з нею треба бути обережним. Пропоную сьогодні згадати цікаві проекти минулого. Представляю мій топ 5 (суб’єктивний, нелогічний, але сподіваюся, що самобутній) ігор, за якими я сумую.
Особисто для мене ця гра стала уособленням мого знайомства з іграми – криве, через з…, сповнене самообману і розчарувань. Все почалося з того, що коли у мене з’явився ПК в кінці 2007 року, я собі формував, так би мовити, стартову бібліотеку ігор. Quake 3 був, NFS Carbon теж. Треба було щось іще. GTA – мабуть, головна гра будь-якого шкільника. Мої родичі були у ТЦ, побачили на прилавку диск з грою і зателефонували мені, чи ця гра підходить. Вони продиктували назву, яку я, гальмо, не сприйняв взагалі, і через годину диск був у мене на руках. Це була гра – GTA Long Night Zombie City. Мод на Vice City, що згодом навіть став у певних колах легендарним, однак мені тоді було не до того. У головному меню мене чекав на бекграунді бородань, що їв дитину. Запустивши гру краще не стало – ніч, дощ, мерці, а ти керуєш танком і повинен їхати кудись. Я навіть тоді і не знав куди, тому що у темряві не бачив дорогу ліворуч від летовища. Інтернету не було, щоб дізнатися нюанси проходження. Тому, намотавши кілька разів круги від військової частини до аеропорту і назад, я видалив це непорозуміння з комп’ютера.
Згодом у приятеля на початку 2008 року на PSP побачив GTA Vice City Stories. Будучи молодим і дурним, я взагалі не викупав про вік гри, що це ексклюзив, що це спін-офф – це все мені було неважливо. Я закохався у цю гру – сонячний Вайс сіті у ролі Маямі, 80-і роки, лиско, автомобілі, гавайські сорочки. Здавалося б – та Америка, яку я бачив у фільмах стала доступною. Віртуальні США у мініатюрі вабили. Але ж у такому віці не можна просто взяти гроші та піти за грою. Треба пройти попередню гру (та ні за що), заслужити (я не син маминої подруги, котрий все знає і на всі секції записаний), або ж щоб минуло багато часу. останньою опцією я і скористався.
Минуло ще півтора роки, і я на диску з різними модами до ігор серії GTA побачив і оригінальну версію. Там ще була модифікація Deluxe – по суті, той самий Modern mod, тільки ще більше і ще не логічніше поміняний транспорт. А от ванільна – це вже інша справа. Тільки тоді я побачив творчий задум рокстарів таким, яким ві, власне, з-під їхнього пера і вийшов.
Зараз, на жаль, якщо хочеться легально грати, треба або купляти Definitive Edition (дякую, я відмовлюся), або мати не дуже новий смартфон, бо, як виявилося, навіть моя бюджетна Nokia 5.3 занадто нова для гри.
Я маю зізнатися: я фанатів від Людини-павука. Я дивився мультфільм 1994 року, читав комікси, які у нас продавали, та і взагалі був готовий споживати на цю тематику будь-яку продукцію, якою б бутлегерською вона не була. Ясна річ, що можливість приміряти на себе роль цього супергероя хоча б віртуально тривожила мою психіку. Мій найкращий друг, з яким ми розділяли цю пристрасть, в якийсь момент вирішив, що для повного щастя, йому не вистачає гри по першому фільму. Хоча на той момент уже вийшли і були ним пройдені такі за двома наступними фільмами франшизи. Логіка його була бездоганна – якщо фільм хороший, то і гра буде крута. У ТЦ (в тому самому, в якому мені родичі купили те, що точно було GTA) він надибав диск з грою. Про що він мене повідомив дзвінком. І не лише повідомив, він сказав, типу, чувак, тобі треба купити такий диск, ти не пожалкуєш. Так співпало, що скоро було моє день народження, і я виторгував собі, що окрім згаданого мною часу очікування на покупку GTA (кулдаун мого дитинства), як подарунок на ДН я собі взяв той диск. В теорії, на диску було 4 гри, а по факту – півтори робочих. Spider-man 3 не запускався взагалі, ультимативний же ж Spider-man робив добре, Spider-man 2 (та сама неймовірна ПК-версія) була лотереєю – то робила, то вилітала, то працювала, але так, що ставало лячно, а Spider-man 1 просто крашилася (на моє щастя, я коли в однокласника потім пограв у це сміття, такий був радий, що не псував собі тоді нерви).
По-перше, відкритий світ. По-друге, графіка у стилі коміксів. По-третє, цікаві побічні завдання. І в принципі все – плюси закінчилися. Недоліків, на жаль, не менше. Оскільки гра коротка, її вирішили ускладнити. Для таких non-skill гравців як я це вже фініш. Світ відкритий, і це, звісно плюс, на фоні ПК-версії другого чувака у трико, але цей світ мертвий, єдине, що відокремлює його від статичного ландшафту, це ті самі завдання. Пішоходів мало, трафіку мало, звуків мало, різноманітності контенту нема. І вишенька (радше гарбузик) на торті – це просто криве керування на ПК. Без геймпада тут нічого ловити.
Вам може здатися, а що ж тоді ця гра тут забула? А що тут, увесь мій топ забув? Ностальгія. Так і ця гра. Це перший адекватно робочий Spider-man з відкритим світом на ПК. Попередні ігри були або технічно проблемні, або були анекдотом, порівняно з консольними версіями (привіт Spider-man 2), хоча, чесно кажучи, анекдоти сподобалися. Та і стильною ця гра була. Cell-shading свою справу робить. Тому і не вистачає зараз можливості просто інсталювати цю гру без ризиків дістати не лише павука, але і вірусів, і згадати ту епоху середини нульових.
Тут я буду коротким. Просто нереально кайфую від місцевої фізики автомобілів. Жодний симулятор сучасності стільки задоволення від керування мені не може надати. Єдиний недолік, який я можу зазначити, що вид з кабіни дещо низькополігональний. І вгадайте що: офіційно цей шедевр не купиш.
Реліз був нещодавно, але ОБЕРЕЖНО СПОЙЛЕР: сюжет закінчився і ми не знаємо, коли дочекаємося продовження одного з найкращого слешера, і чи дочекаємося його взагалі. Ця гра увібрала у себе вивірений геймплей, відсутність мікротранзакцій, героїню, яка не прогинається під сучасні самі знаєте які тренди. Дуже хочеться, щоб та концепція, якої дотримувалися у всіх трьох іграх серії не закінчилася, а віднайшла розвиток, як не у прямому продовженні серії, то у нових проектах.
На цьому все, дякую за увагу, сподіваюся Вам сподобалося те, як старий дід загадав роки бездарно втраченої молодості.
