Чомусь останнім часом бракує фундаментальних історичних фільмів, а ті що з’являються явно не дотягують до тих стрічок, які знімали десятиліття тому. Завдяки ним ми можемо зануритися в епохи, які сформували наш світ: від епічних битв до драматичних історій про честь, кохання та життя правителів давнини. Ці фільми вражають своєю масштабністю та емоційною глибиною. Я спробую скласти невеличкий рейтинг з п’яти моїх улюблених стрічок, які варто подивитися, щоб відчути дух минулого.
Звичайно, цей фільм отримав багато критики, оскільки розповідь у ньому справді передає поему «Іліада» не зовсім точно, як описав її Гомер, а місцями повністю змінює сюжет оригіналу. Тому фахівці-історики, звісно, незадоволені.
На першому місці тут епічна історія про Троянську війну. Фільм вражає своїми масштабними баталіями, харизматичними персонажами та драматичними діалогами. Бред Пітт у ролі Ахіллеса дотепер виринає у сучасних мемах по типу: «Хто ти воїн», а сцена битви між ним і Гектором залишається однією з найкращих в історії кіно. Звісно, ця історія не лише про війну, але й про кохання, вибір, честь та долю, яка неминуче переслідує кожного героя.
На окрему згадку заслуговують батальні сцени. Масштаб і видовищність боїв вражають навіть зараз, через десятиліття після виходу фільму. Тисячі статистів, детально опрацьовані костюми та декорації – все це створює відчуття справжності того, що відбувається. Битва за пляж, дуель Ахіллеса та Гектора, штурм Трої – кожен епізод знятий з таким розмахом, що дух захоплює.
Попри всю ефектність фільму, для мене «Троя» швидше роздум про природу війни, честь, любов і долю. Фільм порушує вічні питання: що рухає людьми в їхніх вчинках? Де грань між боргом та особистим щастям? Що важливіше – слава чи життя?
Хронометраж фільму може здатися надмірним для глядачів. Особисто мені динаміка розповіді видалася цілком органічною, але, можливо, комусь картина видасться затягнутою. Але, з іншого боку, розділити перегляд на 2 частини ідея не найгірша.
Друге місце в цьому рейтингу посідає «Гладіатор» — фільм, який повернув інтерес до історичного кіно на початку 2000-х. В ньому Рідлі Скотт розповідає історію римського генерала Максимуса (Рассел Кроу), який в нагороду від влади за сумлінну службу, втратив все. Батько вбитого сина, чоловік убитої дружини, засуджений генерал, перетворений на раба.Він стає гладіатором, щоб помститися за смерть своєї родини.
20 років тому.. рівно 20 років тому коли трава була зеленішою, я дивився цей фільм. І після перегляду Джокера вирішив згадати, яким тоді був Хоакін Фенікс. Акторський склад шикарний, гра приголомшлива та це було знято тоді. Фільм який я можу переглядати нескінченно.
Цей фільм свого часу отримав п’ять «Оскарів» і залишається зразком епічного кіно. І хоча через 24 роки був знятий «Гладіатор 2», він і близько не зрівняється з неперевершеним оригіналом.
«Король вимагає відданості, батько — покори, але лише ти самий несеш відповідальність за свою душу»
Третє місце — ще один шедевр від Рідлі Скотта, який переносить нас у епоху хрестових походів. «Царство небесне» доносить нам історію молодого коваля Баліана (Орландо Блум), який опиняється в серці конфлікту між християнами та мусульманами. Фільм вражає своїми масштабними баталіями, моральними дилемами та глибоким дослідженням релігійних і культурних протиріч.
Окрім чудових акторів, фільм має й інші переваги, серед яких чарівні краєвиди та декорації, шикарні костюми та прикраси, відмінний музичний супровід. Я, чесно кажучи, був впевнений, що над фільмом працював Ганс Циммер, але, як виявилося, його замінили іншим композитором.
Звичайно, картина відрізняється великою кількістю вбивств та крові, але це цілком виправдано, адже нам показують безглузду війну, та й для того часу все це було гаразд. Ну і саме основне, як по мені, глибока філософія правителів — саме те, що відокремлює його від інших стрічок.
На четвертому місці — «Король Артур», який пропонує новий погляд на легенду про лицарів Круглого столу. Це є неймовірна картина, або навіть я сказав би, справжня знахідка для любителів історичних фільмів. Звичайно, все те, що відбувається в ній, не більше, ніж фантазія сценариста і режисерів заснована на фольклорних доданнях і легендах.
Фільм справив на мене приємне враження як у 2000-і роки, так і дотепер викликає бажання переглянути його у вільний час. Автори картини спробували втілити історію з англійських легенд та епосів, присвячену часом самому загадковому правителю Британії часів раннього середньовіччя – королю Артуру.
Як напевно всім відомо, навколо цієї історичної особистості складено безліч чуток про його надздібності. У фільмі ж головний герой показаний звичайною, але дуже неординарною людиною, прекрасним військовим тактиком і стратегом, не обділеним гостротою розуму.
Художня складова стрічки зведена до оригінальності використаних декорацій. Режисер не став нагромаджувати картину спецефектами, віддавши перевагу мальовничим сценам на природі. Звичайно є епізоди, в яких комп’ютерна графіка була використана (у таких, як, наприклад сцена на замерзлому озері), але на екрані це виглядало не критично.
Замикає п’ятірку класика світового кіно — «Бен-Гур». Сцена перегонів на колісницях залишається однією з найбільш вражаючих в історії кіно навіть понад пів століття від свого створення. «Бен-Гур» отримав 11 премій «Оскар», що є рекордом, який тримався десятиліттями.
Сучаснішу версію (2016 року) показано дуже поверхово, перевернуто місцями і вона не сподобалася мені взагалі, оскільки сенс загубився за комп’ютерною графікою.
Цей старий фільм, якому вже понад 50 років назавжди залишиться в золотій колекції світових шедеврів, завдяки не тільки приголомшливим майстерним зйомкам та талановитому режисерові, а й акторському мистецтву та вмінню показати історію, яка чудово подана, в тому числі з погляду кінематографічного мистецтва.
Попри те, що стрічка довга, вона розкриває все – і епоху, і історичний період, і персонажів (їх характери, думки, переконання, вчинки протягом усього життя – сюжету). Фільм дійсно чудово знятий, занурючи нас в історію, а також вражає чудовою роботою акторів (особливо, в головних ролях – Хестон у ролі Бен-Гура, Бойд у ролі Мессали) та роботою оператора, оскільки провести такі масштабні зйомки в той час було нетривіальною задачею.
Ніхто з персонажів тут не кинутий на половині сюжетного шляху, у всіх є своя дорога, але при цьому вони між собою пов’язані (в тому числі другорядні герої).