Голлівуд ніколи не вмів вчасно зупинятися. Успішна франшиза стає золотою жилою, яку студії експлуатують до повного виснаження. Іноді це призводить до появи шедеврів, але частіше народжуються фільми, які руйнують спадщину оригіналів. Ось п’ять продовжень, які краще б залишилися нереалізованими проєктами в архівах кіностудій.
Зміст
Трилогія “Матриця” завершилася у 2003 році емоційним фіналом, де Нео пожертвував собою заради миру між людьми та машинами. Історія отримала логічне завершення. Це саме той випадок, коли “стюардесу не потрібно воскрешати”. Але через вісімнадцять років брати стали сестрами, а Матриця — жахом для поціновувачів “старої школи”.
“Воскресіння” починається як коментар про абсурдність непотрібних сиквелів. Персонажі буквально обговорюють, як студії змушують творців робити продовження заради грошей. Ця самоіронія могла б спрацювати, якби за нею ховалася справжня історія. Така собі правдива брехня. Натомість глядачі отримали мелодраму про возз’єднання Нео і Тріністі, приправлену ностальгічними відсиланнями до оригінальної трилогії.
Філософські роздуми про природу реальності, які робили перші фільми особливими, замінили банальними діалогами. Сцени бою втратили новаторство і виглядають застаріло порівняно з сучасними бойовиками. Студія хотіла продовжити франшизу, створивши фільм, який навіть найвідданіші фанати воліють ігнорувати.
Рідлі Скотт повернувся до франшизи “Чужий” у 2012 році з “Прометеєм”, який викликав суперечливі реакції. “Заповіт” мав виправити помилки попередника і пояснити походження ксеноморфів. Замість цього фільм перетворився на філософську претензійність без жодного напруження, яке робило оригінал класикою жахів.
Головною проблемою стає андроїд Девід у виконанні Майкла Фассбендера. Персонаж отримує настільки багато екранного часу, що фільм перетворюється на його особисте шоу. Девід створює ксеноморфів через генетичні експерименти, що повністю руйнує містику оригінальної істоти. Чужий завжди лякав своєю невідомістю, але тепер він просто результат божевільних експериментів божевільного андроїда.
Людські персонажі настільки одновимірні, що глядачі не переживають за їхню долю. Команда колоністів приймає ідіотські рішення одне за одним, наче спеціально намагається загинути якнайшвидше. Сцена, де капітан йде сам у темну кімнату, повну яєць чужих, викликає не страх, а сміх від абсурдності ситуації.
Франшиза потребувала повернення до коріння, а не філософських роздумів про штучний інтелект.
Перший “Джокер” став культурним феноменом. Хоакін Фенікс створив моторошний портрет людини, яка поступово втрачає зв’язок з реальністю. Фільм працював як самостійна історія, яка не потребувала продовження. Але успіх у прокаті і дві статуетки “Оскар” змусили студію замовити сиквел.
Тодд Філліпс вирішив зробити музичний фільм. Так, продовження психологічної драми про серійного вбивцю перетворилося на мюзикл з Леді Гагою в ролі Харлі Квінн. Ідея сама по собі не погана, але виконання підвело. Музичні номери виглядають штучно вставленими і не додають глибини історії. Вони радше гальмують розповідь, ніж розкривають персонажів.
Артур Флек втрачає всю загрозливість і перетворюється на жалюгідну постать, якою маніпулюють інші. Харлі Квінн, яка мала стати рівноцінним партнером, залишається недорозвиненим персонажем без власної мотивації. Їхні стосунки виглядають токсичними, але фільм не знає, що з цим робити.
Найбільше розчаровує те, що “Божевілля на двох” нівелює все, що було побудовано в першій частині. Фінал залишає глядачів спустошеними не через емоційний вплив, а через відчуття змарнованого часу.
Франшиза “Хижак” пережила багато злетів і падінь. Хоча у 2022 році повернула серію “до форми”, показавши, що концепція все ще працює. Студія вирішила не зупинятися і випустила “Вбивцю вбивць”, який мав стати епічним протистоянням між різними видами хижаків.
Проблема в тому, що фільм забуває про головне: напругу. Оригінальний “Хижак” працював завдяки поступовому наростанню страху, коли елітні солдати розуміють, що стали здобиччю. “Вбивця вбивць” одразу показує всіх монстрів і перетворюється на хаотичний бойовик без жодної атмосфери.
Людські персонажі настільки шаблонні, що їх можна переплутати між собою. Діалоги складаються з банальних фраз про виживання і помсту. Режисер намагається компенсувати слабкий сценарій надмірним насильством, але це не рятує ситуацію. Сцени бою між хижаками виглядають як відеогра з посередньою графікою.
Найгірше те, що фільм руйнує містику інопланетних мисливців. Хижаки завжди були загадковими істотами з власним кодексом честі. Тут вони перетворюються на звичайних монстрів, які просто вбивають все навколо. Франшиза знову скотилася до рівня “Хижака 2”, доводячи, що студії нічого не навчилися з минулих помилок.
Цей список можна продовжувати на десятки фільмів, про це спробую написати наступного разу.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.