Перша частина вийшла, коли я ще був в універі. Ідея того, що головному герою потрібно ходити у повній темряві та світити ліхтариком по ворогам і лише потім у них стріляти, здавалася повним ідіотизмом. Невже куля не пробʼє якусь темну ауру? Але моїм друзям вона подобалась, тому не чіпав те, що не моє.
Однак, Remedy вирішила розвивати свій ігровий Всесвіт і вийшли: Quantum Break (ігро-серіал), Control і доповнення AWE. І ось вийшла нова частина – Alan Wake 2 (навряд стане Грою Року, але з чим Темрява не шуткує). Саме тому мені стало цікаво, а що ж там таке було в першій частині.
Чіпати я буду геймплей та сюжет. Гра 2010р., тому на високий рівень графіки можна не очікувати. Навіть з ремастером.
Трохи про ремастер: геймплей в 60 кадрів/сек (око їх таки бачить); відеоролики – 25-30 кадрів/сек. Інколи здається, що ролики «тормозні». Але це через перехід з різної частоти кадрів (60-30-60). Багів було лише 2 у мене: один раз гра зависла при виборі мого акаунта; в лікарні не було звуку/субтитрів у телевізора. І ще в DLC зник 1 ворог в притул до мене, коли я натиснув кнопку. Але це все не критично. Ті ролики в телевізорі — ще той маразм. Хто їх бачив, той знає 🙂
Я думав, що навколо буде абсолютна пітьма і лише ліхтар буде показувати дорогу. А ні, розробники таки зробили так, що видно все і так у нічній темряві. Це був знак того, що я раніше помилявся.
Основні предмети (записки, зброя, особливі предмети) добре видно — вони підсвічені або мерехтять. Тому навіть у чащі лісу їх буде видно. Що створює трохи іншу проблему — якщо світло від ліхтаря впало якось «криво» на поверхню і побачив відблиск, то ідеш перевіряти зі словами «Може то патрони/записка/термос?». З часом, це відчуття не проходить і гра намагається ще трохи пограти над цим.
До речі, якщо бачите шелест листя та чуєте вітер — це зона з постійним відродженням ворогів. На вас буде нападати група ворогів, ви їх перемагаєте, і через певний час вони зʼявляються знову. Біжіть вперед до світла!
У Alan Wake: Remastered додані QR-коди. Йдуть не підряд. Прочитавши їх ви потрапляєте… А самі перевірте 🙂
Вороги представлені у кількох варіаціях: люди, ворони + неживі предмети. Сама головна відмінність — на людей потрібно світити ліхтарем, а потім добивати зброєю. На неживі предмети потрібно лише світити ліхтарем.
Немає різниці, куди стріляти чи цілитися ліхтарем — у руку, голову, тулуб чи ногу – «демедж» буде однаковий.
Живі бувають 5 видів:
У DLC є момент, коли перші 3 типи живих зробили майже невидимими. Так ще з ДУЖЕ швидким постійним відродженням ворогів (respawn).
Неживі противники:
Ворони мене бісили у грі — ліхтарем швидко не вбити, а ракетницю витрачати шкода. Ось і світив туди сюди. Що бісило ще більше? Відродження ворогів ззаду.
Як можна побачити, багато чого хоче вбити Алана. Але є добрий такий вибір зброї:
Чи можна прокачувати зброю? Ні. Алан — письменник, тому це виглядає логічним. І не робить гру переускладненою.
Це кадр з DLC. Йдіть обережно. Знання англійської допоможе, а незнання викличе купу проблем 🙂
Взагалі, Alan Wake – це лінійний коридорний шутер з аренами всередині. Тому щоб урізноманітнити геймплей додали поїздки на авто. Авто робить свою головну роль — бути великим ліхтарем на колесах та давити противників. У нього є своє HP, тому і машина може зламатися.
Всі епізоди досить різноманітні та з різним часом на проходження. Особисто мені не сподобався епізод №3 – відчувається затягування. Все ходиш і ходиш по лісу, та ніяк не знайдеш кого треба.
А ось в DLC розробники пішли в повний розніс: багато ворогів на арені (невидимі з постійним відродженням за твоєю спиною), різні ігрові ситуації (світи ліхтарем під ноги, наче на мінному полі), трохи стрибків по платформах. Насправді, DLC №1 складніше за останній епізод у основній грі. А під кінець DLC №2 – стираємо гори своїм ліхтарем, бʼємося зі “стародавніми богами”.
Грі вже 13 років, тому НАДІЮСЬ, що всі хто хотів — вже пройшли чи подивилися всілякі відео на Youtube. Якщо ні — напишіть в коментарях, що автор «погана людина».
Сюжет — наркоманія ще та. Хто пробудив Древнє Зло? Два брати, що робили самогон з води озера…. потім вони стали рокерами групи «Old Gods of Asgard». Про те, що вони подорожують між світами — я промовчу. І після цього хіба можна сюжет сприймати серйозно???
Ви думали я шуткував? Це реальна передісторія. Ось записки з гри.
Але я не хочу повністю «вбивати» бажання грати у гру. Тому зроблю так: я даю свої питання до сюжету, а ви, протягом гри, спробуйте дати відповіді на ці питання.
Мабуть, саме в цій частині треба розповісти про Записки, які ми збираємо протягом гри. В них розповідається сюжет гри: передумови, паралельна історія інших персонажів, майбутнє Алана. Це звісно прикольно, але робити майже всі записки в епізоді №6 для проходження на Найскладнішій складності — це перебір.
Але особисто мені не сподобалась кінцівка основної гри. Який сенс того, що перемогли одне з багатьох можливих тіл Темряви? Вона ж в основній грі захопила багато тіл мешканців. Деяких, зробила міні-босами. Що їй завадить їх повернути до життя і вбити Алана в його кімнаті з друкарською машинкою? Тим більше, Темрява має сили йти проти його писанини. Короче: якийсь ідіотизм.
Який сенс створювати підрозділ з реагування на Невідоме, коли можна створювати «реальності» без них взагалі? Чи взагалі редагувати «реальності» на всій смак. Хоча, Алан не створює їх. Саме Темрява створює Реальність.
А щодо сюжету DLC – Одна голова добре, а дві — краще. Але якщо це не та ж сама дурна голова.
Ще трохи скріншотів та наркоманії накидаю.
Якщо коротко: гра нормальна. Але сюжет якось по дивному написаний. Хоча дивний сюжет це є основний плюс. Основне розчарування — кінцівка основної гри. 3,5 / 5.
P.S. Quantum Break важить 80 Гб. Ролики до нього ще 76 Гб. Божевілля якесь для 2016 р. Поки вони качались на Xbox, я встиг пройти Limbo, Inside та Cocoon.
P.S.S. Якщо хтось не прочитав QR-коди, то вони тут, тут і тут.