Багатостраждальний «Всесвіт Людини-павука від Sony» без самого винуватця свята ще продовжує подавати ознаки життя. Та це схоже радше на передсмертні конвульсії. Чи настільки поганий фільм насправді? Скромний бокс-офіс та «гнилі томатні» відгуки не «=» провалу? Давайте подивимось та зробимо висновок. Поїхали!
У сумнозвісної медіафраншизи, яка по суті є частиною іншої франшизи під назвою «Кіновсесвіт Marvel», із самого початку все йшло шкереберть. Перший її фільм, «Веном», був відверто поганою адаптацією коміксів про прибульця-симбіота та нью-йоркського горе-журналіста, але на статус «кінострічка на один вечір» зі скрипом це творіння Sony могло претендувати. Сиквел став удвічі гіршим, ба навіть хронометраж зменшився майже до мінімально допустимого для кінотеатрального прокату. Абсолютно сіре полотно, навіть руда «пляма» у вигляді Вуді Гаррельсона не рятує. Вихід Джареда Лета запам’ятався лише меметичним «It’s Morbin time», тут для меморобів (є такі?) був широченний простір для креативу, а сам фільм був слабким, тож якийсь умовний цар Леонід безсумнівно відправив би його копняком до історичної ями.
І ось справа дійшла і до дівчат… З титульною героїнею глядач з України міг познайомитись або через культовий анімаційний мультсеріал 90-х про «Людину-павука», або будучи зануреним в тему коміксового світу Marvel. Тобто це взагалі не рівень Людині зі сталі чи Темного Лицаря по шкалі пізнаванності та частоті екранізацій на екрані. З іншого боку, це розв’язало руки авторам, даючи творчий простір не озираючись на попередників. Та вони ще ті «Миколи Граблі-ратиці» як виявилось.
Протагоністка фільму парамедикиня Кассандра Вебб непогано розкривається у своєму професійному фаху, де з нею пліч-о-пліч працює найвідоміший «дядько» коміксового світу. Але з моменту ініціації її телепатичного дару фільм стає типовим представником свого жанру і все несеться галопом по Європам. Події відбуваються у 2003 році, до речі. Та вийди фільм навіть у той рік – це б йому не допомогло: Сем Реймі вже явив світові Павучка з Тобі і готувався до не менш успішного сиквелу.
Інколи автори навіть намагаються відтворити комікс-панелі. Ключове слово “інколи”.
Зв’язок між майбутньою Мадам Павутиною та її fem-power командою – білими нитками шитий. Чи павутиною? Сценаристи дуже багато уваги приділяють саме цьому візуальному атрибуту. Так, а хто у нас головні героїні? Дівчина №1, дівчина №2 та дівчина №3 Джулія. Не дивлячись на те, що головні акторські надбання Сідні Свіні костюмери намагаються максимально применшити, але хоча б іменний ланцюжок на шиї допомагає запам’ятовуванню, бо іноді з сумних очей актриси очі глядача падають… на шию. Поверхнево та у режимі тизера нам демонструють дорослі версії героїнь у костюмах вправних кобіт-павучих. Ці флеш-форварди нам показали ще в трейлері, тому жодного wow-ефекту.
Вся суть «Всесвіту Людини-павука від Sony»… без Людини-павука. Тільки сором’язливі натяки.
Власне, головна проблема: весь сюжет у промо-матеріалах нам заспойлерили заздалегідь. Проте це біда не тільки цієї стрічки. А от за що їй не має каяття – це за антагоніста, який навіть не намагається бути загрозою для квартету обдарованих дівчат. У першоджерелі – це цікавий персонаж, антигерой. Тут він картонний лиходій, злодій тижня і не більше. Смішно дивитися, знаючи його бекграунд у коміксах та роль, що він зіграв в одному глобальному івенті разом із Пітером Паркером, який у цій стрічці… таки присутній. Але часу на це виділяють мало, то скоріше камео заради камео.
Так, це теж “павутиння”. І он-там маленький Пітер, той самий.
От до речі, саме серіальний формат ДУЖЕ підійшов би для адаптації коміксу. По-перше, можна було б зробити повноцінні арки для всіх головних дієвих осіб, по-друге, створити емоційний зв’язок (і вивчити імена дівчаток, так-так) з глядачем і по-третє, бюджет у 80 млн. $ можна витратити на пару якісних телевізійних сезонів.
Із всіх персонажів сподобалася акторська гра Дакоти Джонсон: вона не дратує та її драмі навіть можна співпереживати. І вона, здається, одна намагається відповісти журналістам на питання стосовно фільму. Хоч якось, проте видно, що вона трохи не в темі, але за старання «+». Її партнерка по знімальному майданчику Сідні Свіні чесно сказала, що просто була найманою актрисою, а що там далі і який прийом фільму у публіки – це не так важливо. Чек вона вже отримала. Правдиво, бо це ж її професія. Наскільки вона успішна в ній – це залишу на розсуд глядачів.
Візуально фільм тримається ледь-ледь доладно. Та сама картинка все ж приємна окові. CGI в більшості своїй також not bad, не враховуючи сміхотворних сцен за участі антагоніста Єзекіїля Сімса, де він стрибає як цвіркун, а не павук. А вертоліт падає більш штучно та «комп’ютерно», ніж в якомусь Call of Duty. І монтаж… він дуже рваний та швидкий, спробуй тільки-но вдивитись у кадр, а далі нові слайди з-під різних кутів та часті зміни планів.
Ось ця міні-сцена була, дійсно, непоганою спробою пожартувати над одним із найвідоміших “павучих” кліше.
Саундтрек зірок з неба не хапає, але там, де треба нагнати драми чи спробувати імітувати трилер – звукорежисер справляється із завданням. То тут, то там можуть звучати The Cranberries чи якісь інді-гурти початку «нульових». Знайшлося місце навіть для Брітні Спірс. Здогадайтесь, яка композиція?
Це точно не тотальний провал року чи лауреат «Золотої малини» за всіма категоріями, але посередній фільм буквально на один перегляд і все. Проте він трохи кращий за, наприклад, «Марвелів» чи останнього Тора. Загальний занепад жанру супергероїки – це вже сталий тренд останніх років.
Такмед дівчатам також викладають!
Є у фільмі і продакт-плейсмент.
Що робити з товарами цього виробника дохідливо пояснює вельмишановний пан Дмитро Корчинський.
***