Пам’ятаю ті часи, коли не було взагалі ніяких привичних сьогоденню технологій, ні інтернету, ні комп’ютерів, ні мобільних телефонів, хочеш послухати музику чи подивитись фільм, рушай в магазин чи прилавок з касетами, а як нема, ну що ж, чекай поки будуть «крутити по ящику», обов’язково на тиждень вперед передивившись, так звану, програму телепередач, яка була майже в кожній газеті, і підкресливши необхідну передачу.
Багато дітей 80-х, 90-х так робили. І очікування фільму, серіалу, передачі робили перегляд в рази цікавішим, так би мовити, інтригуючим. Замість привичних сьогоденню понять Інтернет, Гугл, Вікі, приходили на поміч енциклопедії, в стилі «Все про все», журнали зі свіжими новинами про технології, зірок шоу-бізнесу та ін.
Замість звичного «окей гугл», потрібно було передивись вкладнику «зміст» та знайти необхідну інформацію. Хочеш фото – сходи прояви плівку в фотоательє, а відео камери, до слова, були не те що б не актуальні, такої необхідності кожен день знімати інстасторіз «ось я за рулем / ось я в ресторані / ось мій кіт /» просто не було. Такого потужного інформпотоку, як зараз не існувало, а сказати, що люди були обділені інформацією, було б не доречно.
Але хай там як, фантазія людей завжди заставляла придумувати щось нове, це або нова художня книга, фільм, або нова інженерна думка, або ж фантазія про те якими будуть технології майбутнього. І в цьому питанні варіативність була просто велетенською. Припущення, якими будуть технології майбутнього, багато в чому надихали американські фільми, 80-х, 90-х, 2000-х, і це не обов’язково повинна була бути фантастика. Адже західні країни були в плані економіки, технологій, соціального, індивідуального розвитку на порядок вище за нас. Шкода, що до нас, це дійшло з такою затримкою.
В таких фільмах ми часто бачили гаджети, які продавались тільки в західних країнах, і викликали ці «чудернацькі штуки» неабиякий інтерес, «що ж воно таке, а у нас таке є ?», особливо при дефіциті інформації, і саме це надихало на думку — які гаджети будуть в майбутньому, куди може дійти інженерна фантазія. До слова таке поняття як «гаджет» набуло сенсу тільки зараз, хоча всі пам’ятають мультик та фільм та «Містер Гаджет». Слово «гаджет» – те, що допомагає в багатьох завданнях і завжди під рукою.
Уже в ті часи в деяких людей виникали фантазії про пристрій який буде виконувати безліч різних функцій, і буде вміщатись в кишені, слово «смартфон» ще ніхто не знав, а от китайській ніж, який був виделкою/пилочкою для нігтів/відкривачкою для пива,консервів/ножицями та мільйоном інших функцій, бачили всі. От і з мультимедійним гаджетом те ж саме.
Ось, наприклад фільм «Сам у дома 2», фільм 1992 року, де головний герой Кевін Макалістер використовує чудернацький пристрій, який може бути плеєром, магнітофоном і диктофоном одночасно. В ті часи це була моя мрія. Це був диктофон Talkboy, створений спільно для фільму, потім все-таки була випущена певна партія цих пристроїв на ринок.
Їхати по хайвею на кабріолеті та розмовляти по мобільному. 1998 рік, більшість з нас користувалась радянськими дисковими телефонами з проводом, через який можна було переміщуватись в радіусі 1 м, а в прокат вийшов бойовик Година Пік, в якому головний герой, якого грає Кріс Такер, розсікає по хайвею та розмовляє по мобільному, виглядало це в ті часи доволі футуристично. Це був Motorola StartAC, перший у світі розкладний мобільний телефон, який інколи попадав у фільми. Мені дуже запам’ятався цей фільм, адже в мене була відеокасета з ним.
Кольоровий планшет зі стилусом для навчання 1997 року. В наш час такі пристрої здаються звичними, але на хвилинку, це 1997 рік, вихід фільму Космічний десант. Фільм викликав хвилю емоцій, режисер постарався на славу, показавши цікаву, захоплюючу фантастику і фантазії про гаджети майбутнього, що вийшло доволі реалістично.
Мрії спілкуватись “екран-через-екран”. Така технологія показана в безлічі фільмів минулого, хоч тоді ніяких вайберів, месенджерів не існувало, думки над таким способом спілкування втілювали режисери фільмів. Космічна Одіссея 2001, фільм 1968 (!) року.
А ось гаджет 2001 року, який навіть наш час випереджає. Фільм Червона планета (2001). Показаний великий планшет, да ще й гнучкий, з технологією штучного інтелекту. До слова, 2001 рік. Не зрозуміло чому фільм був провальним, одна з добротних науково – фантастичних картин, всім рекомендую, і хоч гнучкість планшетів може бути не практичною, але у сценаристів гарна фантазія.
Також, в західних країнах продавалось безліч прародичів сучасних смартфонів, вони були мало практичними, інколи вартість була великою, але саме вони посприяли виходу всім відомих Айфонів, це були так звані надолонники, комунікатори, пейджери та ін.
Особисто я понад 6 років користуюсь планшето-фоном Xiaomi MiMax першої генерації, який я купив у 2016 році, і я кий став втіленням всіх моїх технологічних забаганок, величезний екран, тонкий корпус, технологічна, на той час начинка, це так званий фаблет, смартфон – планшет, в теперішній час такий термін уже не використовується.
Перегляд фотовідео контенту – просто супер, робота в додатках майже як на повноцінному планшеті, екран до речі 6,44 дюйма, і це не ті дюйми як в нових телефонах, через співвідношення сторін, він набагато ширше. Людям з невеликою антропометрією, дівчатам, не зайде, потрібно 3 руки, щоб охватити, мені норм. І ще тішить інколи реакція оточуючих – «шо за телевізор ?», «ого, яка бандура».
До речі зараз на ринку смартфонів моделей просто моря-океани, уже ніхто нікого не копіює, бо всі більш-менш однакові, як казав мій друг «певний технологічний потолок», «кусок чорного екрану», їх навіть в магазинах задньою кришкою вперед виставляють, щоб люди бачили хоч якість відмінності, а мій Mi Max тримає стиль та певну ексклюзивність.
Підбиваючи підсумок, хочу сказати що сучасні смартфони, стали втіленням тих ідей дитинства про пристрій, який може «все і зразу» і буде вміщатись в кишені, мій Mi Max особливо тому підтвердження.