Коли росла “зеленіша трава”, комп’ютери були повільними, а інтернет вважався розкішшю, ігри здавалися найкращими з доступних розваг, які ми намагалися “поліпшити” всіма можливими способами. Пам’ятаєте, як сидячи за старими ПК з Windows 95, ми мріяли про нескінченне життя чи гори золота в улюблених іграх? Тоді зламування ігор було не просто розвагою, а ще й вимагало кмітливості, терпіння і трохи “магії”. Згадаймо найпопулярніші методи, якими ми користувалися, щоб перехитрити розробників.
У далекі 2000-ні ми завантажували ці програми з якихось сумнівних сайтів (без антивірусів, звісно ж), і вони ставали нашим вірним союзником у боротьбі з жорстокими ігровими механіками? ArtMoney дозволяла сканувати пам’ять гри в пошуках змінних. Зазвичай кількості золота чи здоров’я.
Алгоритм був простий. Уявіть, що ви граєте в Heroes of Might and Magic III, і раптом ваші ресурси закінчуються. Запускаєте ArtMoney, шукаєте значення “100” (скажімо, кількість дерева), робите дію в грі, щоб воно змінилося на “90”, фільтруєте і вуаля! Змінюєте на 999999, і ви – король світу.
Це було майже як алхімія: з нічого створювати все. Звичайно, іноді гра кришилася, і ми втрачали прогрес, але ті моменти тріумфу, коли все працювало, вартували всіх невдач. ArtMoney вчила основам хакінгу, роблячи з нас маленьких програмістів, які мріяли про нескінченні пригоди без обмежень.
Cheat Engine прийшов трішки пізніше. Ця програма була потужнішою, складнішою і, чесно кажучи, трохи лякаючою для новачків. Вона дозволяла не просто змінювати значення, а й створювати скрипти, заморожувати змінні та навіть модифікувати код гри на льоту.
Cheat Engine мав вбудований сканер пам’яті, подібний до ArtMoney, але з додатковими фішками: ви могли шукати невідомі значення, використовувати дебагер і навіть писати власні чіти в Lua.
Cheat Engine досі живий, але ті перші експерименти… Вони назавжди залишилися як спогади про перші хакерські перемоги.
У часи, коли інтернет dial-up вантажив файли годинами, ми шукали трейнери на форумах чи дисках з піратськими іграми. Це були спеціальні утиліти, створені ентузіастами, які робили “інжект” в гру і дозволяли активувати чіти гарячими клавішами: додати предмети, заморозити життя, увімкнути безсмертя чи навіть прискорити час. Тому, якщо в S.T.A.L.K.E.R. у вас закінчилися антирадіаційні препарати, а лічильник Гейгера не перестає тріщати, то вибір невеликий: померти й проходити заново, або схитрувати.
Наприклад, в іграх на кшталт Need for Speed чи Grand Theft Auto ми запускали трейнер, натискали одну клавішу – і ось вже маємо нескінченне нітро чи повний арсенал зброї. Це було ідеально для лінивих хакерів: не потрібно копирсатися в пам’яті, просто вантаж і користуйся. Пам’ятаєте, як ми ділилися цими трейнерами з друзями на флешках? Іноді вони містили віруси, які ховали файли на носіях, вводячи в паніку деяких користувачів. Але ризик додавав адреналіну.
І нарешті, чіти – найпростіший і найностальгічніший спосіб зламати гру, який не вимагав жодних програм. Це були секретні коди, які вводилися прямо в грі, і вони перетворювали звичайну сесію на епічну пригоду. Пам’ятаєте, як ми шукали ці коди в журналах чи на перших ігрових сайтах? У Doom це був IDDQD для безсмертя, в The Sims – “rosebud” для грошей. Але королем чітів, звісно, була серія GTA!
Ми набирали HESOYAM, щоб отримати здоров’я, броню та 250 000 доларів, ідеально після провальної місії. Або BAGUVIX для майже повного безсмертя, LXGIWYL для набору зброї, і, звичайно, AEZAKMI…
У Vice City “ASPIRINE” ремонтувало машину, а LEAVEMEALONE знімало рівень розшуку. Ці чіти були як вища магія для школяра.
А ви пам’ятаєте свій перший чіт?
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.
