Користуючись різними представниками Windows з середини 90-х я не перестаю дивуватися безвідповідальному підходу Microsoft, який не те що ігнорує відгуки користувачів, але й цурається здорового глузду. Здається, Windows 11 несе за собою тягар десятилітніх багів та дитячих хвороб, обростаючи в процесі новими… І так по колу.
Зміст
Так склалось, що в 90-ті роки ніякої особливої альтернативи в Україні не було. Тому фірми та прості користувачі сиділи в основному на Windows 95 та 98. В принципі вони відносно адекватно виконували своє завдання та були невимогливими до заліза свого часу. Єдине, що встановлення було дещо складніше, ніж ми звикли сьогодні.
Необхідно було спочатку підготувати завантажувальну DOS дискетку. З неї ми робили розмітку розділів своїх жорстких дисків і вже тоді запускали встановлення з CD-диску.
Windows 2000 та Millenium якось не дуже прижилися серед знайомих того часу. Старовіри залишались вірними попереднім версіям і здавалося збирались використовувати їх до кінця життя. З рештою таке бубніння типове для всіх часів, коли з новою версією одні переходять одразу, а інші наче старі баби на лавочках, кажуть, що “раніше було краще”.
Якщо хтось пам’ятає, то встановити Windows XP на комп’ютери було трохи проблематично. У першій половині двотисячних IDE диски почали масово замінювати на SATA HDD, які були швидше, і підтримували більшу місткість (320 Гіг — справжня мрія того часу).
Але SATA диски Windows XP не бачила без додаткових драйверів. Як зараз пам’ятаю — тиснеш службову кнопку під час установки, вставляєш дискету з дровами, і молишся, щоб Windows їх розпізнала. Можна ще було інтегрувати драйвера у сам інсталятор.
XP до цього часу згадують з ностальгією, хоча я впевнений більше в психологічному підтексті цього явища. Можливо, для домашнього користування на одному ПК середньостатистичний юзер міг і не стикнутися з проблемами у цілому циклі використання цієї ОС. Але коли обслуговуєш багато комп’ютерів, то її глючність була помітнішою.
Забігаючи наперед: якщо жорсткий диск з Windows 7 і вище вставити в інший комп’ютер, то вона працюватиме, хіба що не підтягне деякі драйвери. Але це дрібниці. А ось Windows XP так не вміла. Перенесення HDD вело до синього екрана і не факт, що вона після цього буде працювати на оригінальній системі, з якої її взяли. Так, були способи це обійти, в тому числі клонування ОС у спеціальному софті.
Заради справедливості варто відмітити, що попри маленькі негаразди Windows XP працювала дуже шустро навіть на слабких ПК. Файли, папки та документи на звичайному HDD відкривалися так швидко, як зараз на NWMe M.2 PCI-E 4/5.
Загалом Windows XP, Windows Vista, Windows 7 стали останніми “людськими операційними системами” від Microsoft, особливо славнозвісна “сімка”, інтерфейс якої до цього часу дасть фору примітивній Windows 11.
А ось потім почався почалося те, що почалося… Microsoft експериментувала й лізти всюди, де могла. Так побачила світ “помилка системи” — Windows 8 та 8.1. Чомусь вони вирішили, що зможуть зайняти лідерство в планшетах та сенсорних екранах змайструвавши незручний та лагаючий “плитковий дизайн”.
Саме з Windows 8 почався бардак в інтерфейсі, коли чітка десктопна логіка попередніх ОС почала змішуватися з новими UI, дублювати та заважати одне одному.
В Windows 10 та Windows 11 Microsoft продовжила неймовірну плутаницю з пунктами меню, інтерфейсом та всім іншим. Я не маю претензій саме до функціональності. Windows все-таки навчилася і стала майже user friendlу системою, але для тих хто пам’ятає попередні реалізації та працював в інших ОС від конкурентів — все виглядає вже не так райдужно.
Апофеозом непродуманості стало два різних меню налаштувань: “одне для людей, а інше для монстрів”? Або як це ще назвати, коли одне й те саме налаштування може бути у новому інтерфейсі та у попередньому — застарілому ?
Для прикладу навів момент, де час очікування екрана обирається у двох реалізаціях. І таких прикладів можна навести тисячі. До того ж з оновленнями пункти меню можуть взагалі змінити місце розташування, або взагалі зникнути.
Microsoft робить все можливе, щоб прив’язати користувача до свого акаунту і ставить палки в колеса для локального профілю. Це відверто дратує, адже повинна бути альтернатива. Зрештою потрібно танцювати з бубном, щоб зробити на свій розсуд.
Урізане текстове меню у Windows 11— окрема біль. Звикнути до цього неможливо. Загалом я розумію ідею, яка стоїть за цим рішенням, але після десятків років роботи з повноцінною версією перебудуватися важко, та й навряд чи потрібно.
Скорочене контекстне просто змушує робити два зайвих кліки, щоб дістатися до повноцінного варіанту, що дратує та забирає час. На щастя, існують способи повернути старий варіант, хоча іноді для цього доводиться попрацювати з налаштуваннями. Є утиліта Windows 11 Classic Context Menu, яка виправляє це непорозуміння.
Нав’язування Copilot, як центрального елемента екосистеми Windows відверто дратує. На додаток, виробники ноутбуків додали окрему клавішу Copilot, викинувши на смітник класичний правий Ctrl, без можливості повернути його функціонал.
Сам по собі Copilot відверто слабенький і користувач, якщо вже хоче працювати з ШІ буде дивитися в бік інших рішень, який зараз безліч. Так для чого так нав’язливо просувати те, що з максимальною вірогідністю тільки дратує користувачів? Не шукайте логіки, адже у Microsoft вона закінчилась ще у Windows 7.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.