Читацькі дописи
IT Community

Останнім часом я помітив, що проводжу занадто багато часу, безцільно гортаючи Spotify та Netflix. Знаєте це відчуття, коли вибираєш фільм довше, ніж потім його дивишся? От і я теж. Тому вирішив провести експеримент — спробувати пожити без стрімінгових сервісів і повернутися до фізичних носіїв.

Справа не тільки в ностальгії, хоча куди ж без неї. Мене дістало нескінченне прокручування плейлистів, і постійне підвищення цін на підписки. А ще є щось особливе в тому, щоб тримати в руках новий альбом або колекційне видання. Це відчуття я забув за роки стрімінгу. Фото в дописі не мої.

Збираємо аудіосистему та відмовляємось від стрімінгових сервісів

Для початку я зібрав Hi-Fi систему. Колонки тут класні — Yamaha NS-777. Я вже чую токсичний буркіт про те, що їх правильно “не розкачати” тим, що описано внизу. Вони дісталися мені, так би мовити, в спадок. Тому використовую те, що є. Вони чудово підходять під класику, чудово звучать на верхньому та середньому діапазоні. А ось баси трішки не такі, як би хотілось, хоча з моїм стилем вподобань вони й не потрібні так критично.

В ролі підсилювача виступає Sony STR-DH190. Він оснащений оптичним та коаксіальним аудіовходами для підключення телевізора та BD/DVD-плеєра, а також чотирма аналоговими лінійними входами для CD-плеєрів та інших компонентів, плюс MM-фоновходом для вінілу.

Ну й головна скрипка — програвач Audio-Technica AT-LPW30TK та Blu-ray плеєр: Sony UBP-X700M, який вміє грати все — від CD до 4K дисків. Коштує це недешево, але це одноразова інвестиція, на відміну від щомісячних підписок.

Виявляється, знайти фізичні носії у 2025 році не так складно, як здається. Вініл знову в моді — його можна купити будь-де, від інтернет-магазинів до стихійних ринків.

Коли у вас з’являється колекція, виникає питання — де це все тримати? Я купив звичайний стелаж в Епіцентрі та невелику стійку для програвача з вбудованими полицями для платівок. Blu-ray та DVD зберігаю в тумбі під телевізором.

Якщо хочете додати стилю, можна повісити на стіну кілька улюблених платівок у рамках або встановити LED-підсвітку. Виглядає ефектно і створює атмосферу.

Що змінилось після відмови від сервісів?

По-перше, я став більш усвідомлено підходити до вибору музики та фільмів. Коли не можеш просто натиснути “далі”, починаєш цінувати те, що слухаєш.

По-друге, з’явився ритуал. Дістати платівку з конверта, поставити на програвач, опустити голку — це майже медитація. Набагато приємніше, ніж тикнути пальцем у телефон.

По-третє, я перестав витрачати години на вибір. Коли у тебе обмежена колекція, вибираєш швидше і насолоджуєшся тим, що є.

Мінуси теж є і не все так райдужно. Новинки на вінілі коштують дорого (30-40 доларів за альбом і до нескінченності). Місця потрібно багато. І якщо хочеш послухати щось конкретне, чого немає в колекції, то доведеться або купувати, або… так, повертатися до стрімінгу.

Чи воно того варте?

Напевно, що так. Всієї музики й так не переслухати, а споживати її зі стрімінгу, це, вибачте, наче з’їсти відро сміття заради того, щоб в кінці отримати десерт. Безперервне гортання в пошуку чогось придатного — відверто нервує. Тому нехай краще в мене буде обмежена колекція того, що приносить задоволення.  Звісно — це мій особистий досвід і на кожний гаманець та спосіб життя своя правда, тому не позиціюю свій вибір як єдиновірний. Слухайте, що вам подобається і де подобається, але не забувайте отримувати від цього задоволення.