Більшість очищувачів повітря не тестувалися на людях та потенційно небезпечні, — метааналіз 700 досліджень

Американські науковці з Університету Колорадо за результатами аналізу 700 досліджень дійшли висновку, що портативні очищувачі повітря майже не випробовуються на людях і можуть бути потенційно небезпечними.

Дослідники з кафедри медицини Університету Колорадо — професор Аміран Бадуашвілі та професорка Ліза Беро зазначають, що респіраторні віруси, такі як COVID-19 або грип, можуть розповсюджуватись у повітрі в умовах приміщень. HEPA-фільтри, ультрафіолетове випромінювання та спеціальні системи вентиляції, відомі як інженерні засоби контролю інфекцій, призначені для очищення повітря в приміщенні та запобігання розповсюдженню вірусів та інших хвороботворних мікроорганізмів.

Разом с колегами з трьох академічних інститутів і двох державних наукових агентств Аміран Бадуашвілі та Ліза Беро проаналізували всі дослідження з оцінки ефективності інженерних засобів контролю інфекцій, опубліковані у період з 1923 по 2023 рік. Загалом дослідники проаналізували 672 дослідження. 

У цих дослідженнях ефективність оцінювалась трьома ключовими способами. Одні дослідження вимірювали, чи знижують ці пристрої рівень інфекцій в людей, в інших — брали участь тварини, зокрема, морські свинки або миші. У рамках решти досліджень було взято зразки повітря для визначення того, чи знижують пристрої кількість дрібних частинок або мікробів у повітрі. Лише у 8% з цих досліджень ефективність пристроїв перевірялась на людях, у той час, коли 90% досліджень перевіряли ефективність пристроїв у порожніх приміщеннях. 

Дослідники виявили суттєву різницю між різними технологіями. Наприклад, у 44 дослідженнях вивчався процес очищення повітря, який називається фотокаталітичним окисленням. У рамках цього процесу утворюються хімічні речовини, що вбивають патогенів. Однак лише в одному з цих досліджень перевірялось, чи вбиває ця технологія мікробів в людей.

Еще 35 досліджень оцінювали плазмові технології знищення мікробів, і в жодному з них не брали участь люди. Дослідники також виявили 43 дослідження фільтрів, що містять наноматеріали, призначені як для уловлювання, так і для знищення мікробів, і знову в жодному з них не проводилися випробування на людях.

Пандемія COVID-19 яскраво продемонструвала, наскільки небезпечними можуть бути інфекції, що передаються повітряно-крапельним шляхом. Пошук ефективних способів видалення мікробів з повітря в приміщеннях може принести величезну користь системі охорони здоров’я та допомогти обмежити економічні збитки у разі майбутніх пандемій.

Компанії, що виробляють портативні очищувачі повітря з технологіями знищення патогенних мікроорганізмів, впевнено заявляють про ефективність власних пристроїв і пропонують їх споживачам для використаннях у дитячих садках, школах, лікарнях та офісах. Однак дослідники встановили, що більшість цих пристроїв не пройшла належних випробувань на ефективність. Без переконливих доказів, отриманих під час досліджень за участю людей, неможливо дізнатися, чи відповідають ці обіцянки дійсності.

Аміран Бадуашвілі та Ліза Беро попереджають, що деякі з цих очищувачів повітря формують такі хімічні речовини, як озон, формальдегід та гідроксильні радикали. Вони знищують мікробів та віруси, однак можуть зашкодити і людині у разі вдихання цих сполук. Тим не менш, зі 112 досліджень, що оцінюють багато з цих технологій знищення патогенів, тільки в 14 були проведені випробування на наявність шкідливих побічних продуктів.

Понад 90% з усіх проаналізованих науковцями досліджень перевіряли технології, замірюючи, наскільки ефективно повітря очищується від експериментальних газів, частинок пилу чи мікробів. Ідея полягала у тому, що чистіше повітря має знижувати ймовірність зараження.

Але дослідники поки не знають, наскільки точно ці вимірювання відображають фактичне зниження захворюваності серед людей. Для визначення найбільш безпечних та ефективних варіантів потрібно оцінити ці технології на предмет токсичності побічних продуктів та перевірити їх у реальних умовах за участю людей.

Результати дослідження опубліковані у журналі Annals of Internal Medicine

Джерела: The Conversation; Gizmodo