Дата-центри США "випиватимуть" щодня стільки ж води, скільки споживає весь Нью-Йорк, вже до 2030 року

Прогнозований попит на воду з боку дата-центрів створить серйозні проблеми не лише для пересічних американців, а й для самої галузі. ШІ надзвичайно “спраглий”. До 2030 року їхня додаткова потреба ЦОД у водних ресурсах у США може зрівнятися з денним водопостачанням Нью-Йорка.

Такі висновки містить нове дослідження під керівництвом Шаолея Рена, доцента кафедри електротехніки та комп’ютерної інженерії University of California, Riverside. Результати — які ще не пройшли рецензування, але оприлюднені на препринт-сервері arXiv — показують, що обмежена пропускна здатність громадських водних систем стає критичним “вузьким місцем” для подальшого зростання дата-центрів. Щоб не перекладати фінансовий тягар на місцевих споживачів, технологічні компанії укладають угоди з громадами та інвестують у модернізацію водної інфраструктури — іноді витрачаючи сотні мільйонів доларів.

Чому ШІ такий “спраглий”? Дата-центри працюють цілодобово й генерують значну кількість тепла через щільне розміщення серверів, мережевого обладнання та іншої IT-інфраструктури. Рідинне охолодження є найефективнішим способом запобігання перегріву та відмовам систем, але воно потребує великої кількості води. Технологічні компанії часто стверджують, що їхні системи охолодження із “замкнутим циклом” переробляють більшість води та мінімізують споживання. Однак навіть такі системи можуть вимагати величезних обсягів, оскільки багато з них використовують випарні градирні для відведення тепла за межі об’єкта.

Наприклад, піковий добовий попит на воду — кількість, необхідна у найспекотніші дні року — для великого сучасного дата-центру з випарним охолодженням може перевищувати 1 млн галонів на добу, а для деяких запланованих об’єктів досягати 8 млн галонів, згідно з дослідженням. Громадські водопровідні системи проектуються так, щоб стабільно задовольняти максимальний попит. Тому пікове водоспоживання дата-центру є критичним фактором при плануванні інфраструктури та забезпеченні надійності роботи. Попри це, більшість операторів розкривають лише загальне річне споживання води.

Щоб оцінити піковий попит дата-центрів у США, Рен та його колеги проаналізували дані з державних джерел і баз водоканалів. Результати показали, що за поточного рівня водоємності дата-центри США до 2030 року потребуватимуть додаткової пікової водопропускної здатності у 697 млн — 1,45 млрд галонів на добу. Це порівнянно з денним водопостачанням Нью-Йорк-Сити. Створення такої інфраструктури може коштувати від $10 до $58 млрд, причому значна частина витрат ляже на громади, де розміщуються дата-центри. І це, за словами Рена, “дуже консервативна” оцінка. Його команда виходила з припущення, що співвідношення пікового та середнього добового споживання становить лише 4,5 — на нижньому рівні можливого діапазону.

Це створює численні проблеми для технологічного сектору. Недостатня водна інфраструктура може ускладнити реалізацію проектів дата-центрів, підвищити витрати, спричинити затримки та скорочення масштабів. Крім того, у разі дефіциту води компаніям доведеться переходити на сухе охолодження — використання повітря замість води. Це менш ефективно та збільшує споживання електроенергії, додатково навантажуючи енергомережу у літній період. Рен і його колеги пропонують кілька рішень. По-перше, вони вважають за необхідне зобов’язати дата-центри звітувати про піковий попит на воду, а не лише про річне споживання. По-друге, рекомендують розвивати партнерства між бізнесом і громадами для фінансування модернізації інфраструктури, щоб витрати не лягали виключно на місцевих жителів.

Оскільки дата-центри продовжують з’являтися, технологічна галузь змушена буде зіткнутися з цим часто недооціненим обмеженням. Якщо нічого не зміниться, наслідки відчують як компанії, так і громади, на які вони впливають.

Джерело: Gizmodo