Depositphotos
Науковці зі США, Кенії, Австрії та Швейцарії у рамках нового дослідження підтвердили, що інжир здатен поглинати CO₂ та ефективно зберігати його у власному стовбурі та грунті навколо.
Дослідники виявили, що інжир утворює у стовбурі та грунті навколо відкладення, схожі на вапняк, що забезпечують міцний бар’єр для утримання вуглецю. Результати нового дослідження вказують, що деякі фігові дерева на території Кенії поглинають CO₂ і блокують його, утворюючи карбонат кальцію.
Ці дерева виявились одними з перших фруктових дерев, що використовують оксалатно-карбонатний процес. Вони не просто поглинають CO₂ і використовують його у якості будівельного матеріалу, як більшість дерев, а зберігають його у твердій мінеральній формі, глибоко у стовбурах та грунті навколо.
Деякі дерева використовують CO₂ для утворення оксалату кальцію. Після того, як частина таких дерев вмирає і розкладається, мікроби та грибки перетворюють оксалат кальцію на карбонат. Він не тільки довше зберігає вуглець, а й робить грунт навколо дерева більш лужним і багатим на поживні речовини.
«Ми вже давно знаємо про оксалатно-карбонатний шлях, але його потенціал для зв’язування вуглецю досі не був повною мірою врахований. Якщо ми саджаємо дерева для агролісівництва, враховуючи їхню здатність накопичувати CO₂ у формі органічного вуглецю, одночасно виробляючи продукти харчування, ми могли б вибрати дерева, які забезпечують додаткову вигоду, також пов’язуючи неорганічний вуглець у формі карбонату кальцію», — зазначає один з авторів дослідження, старший викладач Цюріхського університету доктор Майк Роулі.
Дослідники з Університету Чжецзян, Найробійського технічного університету Кенії, Лісового університету Садхана, Національної лабораторії Лоуренса в Берклі, Каліфорнійського університету в Девісі та Невшательського університету дослідили три види фігових дерев, що ростуть в окрузі Самбуру в Кенії.
Вони визначили, на якій відстані від дерева утворюється карбонат кальцію та дослідили колонії мікробів, які беруть участь у цьому процесі. За результатами синхротронного аналізу на пристрої у Стенфордському університеті вони встановили, що карбонат кальцію утворюється як на зовнішній частині стовбура дерева, так і у глибших деревинних шарах.
«У міру утворення карбонату кальцію ґрунт навколо дерева стає більш лужним. Карбонат кальцію утворюється як на поверхні дерева, так і всередині його структур, ймовірно, у міру того, як мікроорганізми розкладають кристали на поверхні, а також глибше проникають у дерево. Це показує, що неорганічний вуглець накопичується у деревині глибше, ніж ми передбачали раніше», — додає Майк Роулі.
З усіх трьох видів інжиру, які вивчались дослідниками, фікус Вейкфілда найбільш ефективно зв’язував CO₂ у формі карбонату кальцію. Наразі дослідники планують оцінити перспективність цього виду інжиру у агролісоводстві, кількісно визначивши його потребу у воді, а також врожайність. Окрім цього науковці хочуть провести більш ретельний аналіз того, скільки CO₂ може поглинатись за різних умов.
Більшість досліджень стосовно оксалатно-карбонатного шляху проводилась у тропіках і стосувалась дерев, що не дають їстівних плодів. Першим деревом, яке, як з’ясувалось, використовує оксалатно-карбонатний метод, виявилось іроко (Milicia excelsa). За своє життя це дерево здатне поховати у грунті до тонни карбонату кальцію.
«Вже виявлено безліч видів дерев, здатних утворювати карбонат кальцію. Але ми вважаємо, що їх набагато більше. Це означає, що оксалатно-карбонатний шлях може бути значною, але поки що невивченою можливістю для зниження викидів CO₂ при посадці дерев для лісового господарства або вирощування фруктів», — підкреслив Майк Роулі.
Джерело: SciTechDaily