Ілон Маск мав рацію? До 2030 року ЦОД на орбіті будуть вигіднішими, ніж наземні

Орбітальні дата-центри можуть стати економічно вигіднішими за наземні вже до 2030 року. До такого висновку дійшли аналітики Mach33 Financial Group. Ця компанія зі штаб-квартирою у Кейп-Канаверал спеціалізується на інвестиціях у космічні технології та інфраструктуру.

У дослідженні оцінюється економічна модель розміщення обчислювальних потужностей на високій еліптичній орбіті Землі (HEO) на основі прогнозованого зниження вартості запусків багаторазових ракет Starship. За даними Mach33, сьогодні інфраструктура живлення та охолодження наземних дата-центрів коштує в середньому близько $12 за один середній ват потужності. У типовому глобальному дата-центрі з IT-навантаженням на рівні 50–100 МВт капітальні витрати на інфраструктуру можуть становити від $500 млн до понад $1 млрд лише на енерго- та тепловідведення.

Натомість орбітальні системи на базі супутників класу Starlink на HEO вже зараз можуть забезпечити $18-26 за ват при вартості запуску на орбіту близько $2 тис. за кг. Дослідники зазначають, що ключовим чинником у зниженні вартості є перехід до HEO, де сонячне випромінювання доступне о 95% часу проти 65% у низькій орбіті (LEO), а витрати енергії на охолодження нижчі завдяки космічному середовищу. Це дозволяє збільшити вихідну питому потужність супутників до 150-160 ват на кг у порівнянні з 30-50 ватами на кг у попередніх поколіннях, і, відповідно, знизити інфраструктурну вартість обчислень.

За прогнозами, у разі зниження вартості доставки вантажів на HEO до $500–$600 за кг (що можливо після запуску Starship з орбітальною дозаправкою), витрати на орбітальну інфраструктуру зрівняються з наземними. Якщо ж SpaceX досягне рівня $100 за кг, орбітальні обчислення стануть на 25-50% дешевшими порівняно з роботою традиційних дата-центрів. У такому сценарії ціна потужності може впасти до $6-9 за ват, що значно нижче середнього наземного показника. При цьому для супутників класу Starlink-HEO апаратна собівартість оцінюється на рівні приблизно $5 за ват, а додатковий внесок запуску при ціні $100 за кг становитиме $0,6 за ват.

У Mach33 вважають, що оптимізовані під обчислення супутники на основі архітектури Starlink, модернізовані для роботи на HEO, стають найвигіднішим рішенням уже при вартості доставки на орбіту в межах $500-$1 000 за кг. Тонкоплівкові фотоелементні супутники демонструють найкраще співвідношення потужності до маси на рівні 250 ват на кг, однак дорожчі у виробництві — близько $9 за ват — а тому втрачають конкурентоспроможність, якщо запуск стає дешевшим.

Дослідження підкреслює, що запуск Starship з дозаправкою дозволяє збільшити економічну привабливість таких проектів, оскільки вартість доставки на HEO в цьому випадку буде лише на 50% вищою за LEO. За оцінками аналітиків, перехід від $2 тис. за кг до рівня $200–$300 за кілограм може відбутися вже протягом кількох років після введення в експлуатацію повністю багаторазової системи.

Поєднання необмеженого доступу до сонячної енергії та відсутності обмежень площі для розміщення обладнання робить орбіту потенційним довгостроковим центром розміщення екстремально потужних систем ШІ та хмарних обчислень. На думку Mach33, найближчими роками саме Starlink-клас систем у HEO стануть головним напрямком інвестицій.

Джерело: Mach33 Research