Нобелівську премію з хімії отримали творці металорганічних каркасів

Цьогорічними лавреатами Нобелівської премії з хімії стали Сусуму Кітагава, Річард Робсон та Омар М. Яґі за дослідження металорганічних каркасів.

Сусуму Кітагава з Кіотського університету зробив низку видатних робіт у період з 1997 по 2009 рік. Він першим встановив, що координаційні полімери можуть бути пористими. До цього вважалось, що їхня структура щільна. Кітагава продемонстрував, як ці пористі полімери всмоктують молекули газу. Згодом японський вчений дослідив зміну їхньої структури під впливом зовнішніх сил.

Річард Робсон з Університету у Мельбурні ще у 1989 році першим синтезував пористий координаційний полімер. Він також передбачив, що у подальшому їх можна зробити значно стійкішими. Його передбачення пізніше підтвердив Сусуму Кітагава.

Омар М. Яґі — уродженець Йорданії, який згодом емігрував до США. Нині він працює у Каліфорнійському університеті в Берклі та вважається засновником нового напряму ретикулярної хімії. Вона об’єднує молекули в стійкі пористі кристалічні каркаси. Науковець розвинув концепцію контрольованого синтезу матеріалів на молекулярному рівні, проклавши шлях до створення каркасів з передбачуваною структурою.

Наразі металорганічні каркаси використовуються для зберігання водню й метану. MOF застосовують також для вловлювання та зберігання CO₂. Ці конструкції також розділяють газові суміші та слугують фільтрами та сорбентами у водоочисних системах.

MOF використовуються для створення сенсорів та детекторів. М’які каркаси здатні відкривати або закривати пори під впливом зовнішніх чинників, що дозволяє керувати поглинанням та вивільненням речовин.

У 2024 році лавреатами Нобелівської премії з хімії стали Девід Бейкер, Деміс Гассабіс і Джон М. Джампер за досягнення у вивченні білків. Бейкер створив нові типи білкових молекул, а Гассабіс і Джампер — розробили модель штучного інтелекту AlphaFold.

У 2023 році Нобелівською премією з хімії були нагороджені Моугі Бавенді, Луїс Брус та Олексій Єкімов за створення частинок настільки малих, що їхні властивості визначаються квантовими явищами. Ці частинки назвали квантовими точками, вони наразі мають велике значення в нанотехнологіях.

Ми вже писали, що Нобелівську премію з фізики цьогоріч присудили Джону Кларку, Мішелю Девору та Джону Мартінісу за відкриття ефектів макроскопічного квантово-механічного тунелювання та квантування енергії в електричному ланцюзі.

Джерело:  Комітет Нобелівської премії