Міжпланетна станція NASA OSIRIS-REx, яка з 2018 по 2020 рік збирала зразки з астероїда Бенну, дослідить також Апофіс. У травні 2021 року космічний апарат розпочав свою 2,5-річну подорож назад на Землю, щоб доставити отримані матеріали.
Очікувалося, що у вересні 2023 року OSIRIS-Rex наблизиться до Землі та скине капсулу зі зразками, яка потім увійде в атмосферу і спуститься за допомогою парашута на випробувальний та тренувальний полігон у Юті. Потім сам космічний апарат полетить на орбіту Сонця, десь між Меркурієм та Венерою, щоб залишитися там у забутті.
Проте NASA та університет Арізони оголосили про продовження місії OSIRIS-Rex. Після того, як він скине своє корисне навантаження, він вирушить на зустріч з іншим астероїдом, Апофісом. Новий етап отримав назву OSIRIS-Apophis Explorer або OSIRIS-APEX.
«Апофіс — один з найсумнозісніших астероїдів. Коли він був уперше виявлений у 2004 році, існували побоювання щодо його зіткнення з Землею у 2029 році під час зближення. Цей ризик спростували під час наступних спостережень», — сказала Дені ДеллаДжустіна, яка незабаром стане головним дослідником OSIRIS-APEX.
Космічний корабель здійснить перший маневр через 30 днів після скидання проб. Як тільки він прибуде до Апофісу, то проведе там близько 18 місяців. OSIRIS-APEX підлетить до поверхні астероїда і запустить двигуни, щоб підняти пил. Проте зразки не братимуться — цей маневр призначений для оголення підповерхневого матеріалу, щоб дозволити вченим більше дізнатися про склад Апофісу. Команда також планує вивчити, який вплив чинить гравітаційне тяжіння Землі на астероїд під час його проходження поруч. Наприклад, була висунута гіпотеза, що на Апофісі можуть бути зсуви.
Крім OSIRIS-Rex, NASA продовжило кілька тривалих планетарних наукових місій, включно з дослідженнями Марса та Місяця.
Космічний апарат було запущено у 2001 році для складання карти складу марсіанської поверхні. Космічний корабель на Червоній планеті допомагав виявляти водяний лід, оцінювати місця посадки і вивчати таємничі супутники планети. Розширена місія проведе нові термічні дослідження гірських порід та льоду під поверхнею Марса, простежить за радіаційною обстановкою та продовжить довгострокову кампанію з моніторингу клімату.
Цей науковий апарат стартував у 2005 році і з того часу вивчає атмосферу та рельєф Червоної планети з орбіти. Це другий за «живучістю» космічний корабель на орбіті Марса після Mars Odyssey. Він є ключовою станцією ретрансляції даних інших марсіанських місій. У своїй шостій розширеній місії MRO вивчить еволюцію поверхні Марса, льоду, активної геології, атмосфери та клімату.
Місія Mars Atmosphere and Volatile EvolutioN (MAVEN) запущена в листопаді 2013 року для вивчення верхніх шарів атмосфери Червоної планети, її іоносфери та взаємодії з Сонцем та сонячним вітром. Місія планує вивчити взаємодію між марсіанською атмосферою та магнітним полем під час майбутнього сонячного максимуму 11-річного циклу.
Марсіанська наукова лабораторія і її ровер Curiosity подолали понад 27 км по поверхні Марса, досліджуючи історію кратера Гейла. У своїй четвертій розширеній місії MSL підніметься вище для дослідження сульфатовмісних шарів, які допоможуть дати більш глибоке уявлення про історію води на Марсі.
Апарат приземлився на Марсі 26 листопада 2018 року. Це перший робот-дослідник космічного простору, який глибоко вивчає «внутрішній простір» Марса: його кору, мантію та ядро. Розширена місія продовжить сейсмічний та метеорологічний моніторинг, якщо космічний корабель залишиться у робочому стані. Місія InSight може бути недовгою, якщо її сонячні панелі не будуть очищені пиловим вихором, що пройде повз.
Роботизований космічний корабель запущений у 2009 році, щоб скласти докладну карту поверхні Місяця. У своїй розширеній місії LRO продовжить вивчення поверхні та геології Місяця, дослідить нові регіони далеко від полюсів, у тому числі постійно затінені ділянки, де можуть виявити водяний лід.
Місія стартувала у 2006 році для вивчення карликової планети Плутон, її супутників та інших об’єктів у поясі Койпера. У рамках своєї другої розширеної місії New Horizons продовжить дослідження далекої Сонячної системи на відстані до 63 астрономічних одиниць (тобто) від Землі.