Галактика NGC_4945/ESO
Група астрономів з Інституту астрофізичних досліджень Університету Дієго Порталеса у Чилі виявила надзвичайно потужний, загадковий об’єкт у сусідній з нами галактиці, що отримав назву “Пунктум”, не схожий ні на що, з чим до цього зустрічались науковці.
Зазначається, що спостерігати за загадковим об’єктом наразі можна лише у міліметровому діапазоні радіохвиль. Відкриття було зроблене групою астрономів під керівництвом Олени Шабловінської, яка виявила дивний об’єкт за допомогою Великого телескопу ALMA у чилійській пустелі Атакама.
“За межами області надмасивних чорних дір “Пунктум” справді потужний”, — зазначає Шабловінська.
Астрономи поки не розуміють, що ж насправді являє собою цей об’єкт. Відомо лише, що він має компактні розміри та напрочуд структуроване магнітне поле. Фактично, він випромінює велику кількість енергії.
“Якщо розглядати це в контексті, “Пунктум” вражаюче яскравий — у 10–100 тис. разів яскравіший за типові магнетари, приблизно у 100 разів яскравіший за мікроквазари і в 10–100 разів яскравіший за кожну відому наднову. Серед зоряних джерел у нашій галактиці його перевершує лише Крабоподібна туманність”, — пояснює Шабловінська.
Загадковий об’єкт знаходиться у галактиці NGC 4945, яка знаходиться за 11 млн світлових років від Землі і доволі близько сусідить із Чумацьким шляхом. Галактика знаходиться за межами Місцевої групи, однак “Пунктум” неможливо побачити в оптичному або рентгенівському діапазоні. Його видно тільки у міліметровому радіодіапазоні. Очікується, що у подальшому цей об’єкт спробують дослідити за допомогою телескопа “Джеймс Вебб” у ближньому та середньому інфрачервоному діапазонах.
Яскравість цього об’єкту залишалась незмінною за результатами кількох спостережень, проведених у 2023 році. Це означає, що мова не йде про спалах або якесь інше короткочасне явище. Міліметрове випромінювання зазвичай надходить від холодних об’єктів, таких як молоді протопланетні диски та міжзоряні молекулярні хмари. Однак високоенергетичні явища, такі як квазари і пульсари, можуть генерувати радіохвилі за допомогою синхротронного випромінювання, при якому заряджені частинки, що рухаються зі швидкістю, близькою до швидкості світла, описують спіраль навколо ліній магнітного поля і випромінюють радіохвилі.
Виходячи з сили поляризації світла у міліметровому діапазоні, дослідники дійшли висновку, що “Пунктум” повинен мати високоструктуроване магнітне поле. На думку Шабловінської, випромінення, яке спостерігали астрономи, є саме синхротронним. Об’єкти з сильною поляризацією, як правило, компактні, оскільки більші об’єкти мають хаотичні магнітні поля, які нейтралізують будь-яку поляризацію.
Астрономи не виключають, що джерелом цього синхротронного випромінення може бути магнетар, що являє собою пульсар із потужним магнітним полем. Та хоча впорядковане магнітне поле цілком задовільняє усім вимогам до магнетарів, магнетари у міліметровому діапазоні не такі яскраві та потужні, як “Пунктум”.
Залишки наднової, такі як Крабоподібна туманність, що є безладними начинками зірки, викинуті в космос у 1054 році нашої ери, яскраво світять у міліметровому діапазоні. Проблема в тому, що залишки наднової досить великі — сама крабоподібна туманність має діаметр близько 11 світлових років, — тоді як “Пунктум”, очевидно, набагато менший і компактніший.
“На даний момент “Пунктум” дійсно стоїть особняком — він не вписується в жодну з відомих категорій. І, чесно кажучи, нічого подібного не спостерігалося в жодному з попередніх міліметрових оглядів, в основному тому, що донедавна у нас не було нічого настільки ж чутливого та високоточного, як ALMA”, — зазначає Олена Шабловінська.
Існує також застереження, що “Пунктум” може бути аномалією — екстремальною версією відомого астрономам об’єкта, того ж магнетара у незвичному середовищі, або залишками наднової, що взаємодіють зі щільною речовиною. Цей об’єкт у 100 разів слабший за активне ядро галактики NGC 4945, що живиться енергією від надмасивної чорної діри. Ймовірно, що астрономам взагалі не вдалося б побачити “Пунктум”, якби не його напрочуд потужна поляризація.
Спостереження, які відкрили “Пунктум”, зосереджувалися на яскравому активному ядрі NGC 4945. “Пунктум” опинився у полі зору лише випадково. У майбутніх спостереженнях за цим об’єктом за допомогою ALMA можна буде досягти набагато нижчого рівня шуму, не турбуючись про пересвічення яскравого ядра галактики, і його можна буде спостерігати на різних частотах.
“Висока роздільна здатність і широкий спектральний діапазон JWST можуть допомогти з’ясувати, чи є випромінювання “Пунктум” чисто синхротронним або включає пилові або емісійні лінії”, — сподівається Шабловінська.
Попередні результати дослідження доступні на Astro.ph
Джерело: LiveScience
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.