Територія, яку пройшов марсохід NASA «Персеверанс», долаючи великі валуни, отримала назву «Snowdrift Peak». Зображення: NASA/JPL-Caltech
Хоча команда місії зазвичай визначає курс «Персеверанс» вручну, автоматична навігаційна система AutoNav виявилася в цьому доволі непоганою: вона скерувала марсохід повз скелі, які, зазвичай приховані від камер апарату.
«Регіон був набагато щільнішим, ніж будь-що з чим стикався «Персеверанс» раніше — просто всіяний величезними каміннями. Нам довелось би витратити тижні, щоб об’їхати його», — каже Дель Сесто, заступник керівника відділу планування «Персеверанс» у Лабораторії реактивного руху NASA.
Наприкінці червня марсохід увійшов на поле, всіяне камінням, під назвою «Snowdrift Peak» — він зупинився, оглянувши перешкоди та попрямував далі, подолавши загалом 759 метрів. Якби «Персеверанс» рухався напряму, йому б довелось пройти відстань у 520 метрів — а отже, система AutoNav, скеровувала марсохід повз валуни, які команда не могла побачити.
Автоматичні навігатори страхують роботизованих космічних дослідників на незнайомих місцевостях ще з 1997 року, коли був запущений «Соджорнер» — перший марсохід NASA. Навігатор теж скеровував апарат повз камені, хоча мав замало пам’яті й мусив зупинятися кожні 13 сантиметрів, щоб переорієнтуватись. Програмне забезпечення покращували з кожним новим марсоходом і відстані щоразу ставали більшими.
«Персеверанс» нині взагалі не потрібно зупинятися, щоб вирішити, куди йти далі, завдяки потужним камерам і спеціальному комп’ютеру для обробки зображень, які разом допомагають AutoNav планувати маршрут у режимі реального часу.
«Наш марсохід є ідеальним прикладом старої приказки «Одна голова добре, а дві — краще». «Персеверанс» — це перший марсохід, у якого два комп’ютерні мозки працюють разом, що дозволяє йому приймати рішення на льоту», — каже Ванді Верма, головний інженер місії з робототехнічних операцій в Лабораторії реактивного руху NASA.
Удосконалені програми допомогли «Персеверанс» у попередніх рекордах — пройти по важкій місцевості у кратері Єзеро 699 метрів (найдовша поїздка без участі людини на той час).
Цього місяця марсохід розпочав свою четверту наукову місію, досліджуючи внутрішні регіони західного краю Єзеро, який, здається, багатий карбонатами — ще одна важлива підказка, яка може дати більше інформації про потенційне стародавнє мікробне життя на Марсі.
Згідно з даними, зібраними з орбітальних космічних кораблів, ця територія також багата скелями, високими схилами та марсіанськими дюнами.
«Цей новий рельєф, безумовно, кине кілька викликів нам і AutoNav. Але ми готові», — сказав Марк Маймоне, заступник керівника групи «Персеверанс».
Тим часом ще один роботизований дослідник з Марсу, який у 2021 році висадився на планеті разом з «Персеверанс», відзначився власним рекордом — гелікоптер «Індженьюйті» під час свого 60-го польоту розігнався до 8 м/с, подолавши загалом 340 метрів за 133 секунди на висоті 16 метрів.