NASA
Міжнародна група астрономів заявляє, що, ймовірно, знайшла «зниклу» половину баріонної матерії Всесвіту.
Це питання вже багато років хвилює наукову спільноту. Вважається, що частка звичайної матерії складає близько 15% від загальної маси Всесвіту. Однак у спробах кількісно оцінити її вчені не могли знайти близько половини цієї матерії серед зірок, галактик та інших космічних об’єктів.
Команді астрономів вдалось виявити, що дифузний водневий газ, що оточує більшість галактик, значно більш поширений, ніж вважалось. Науковці стверджують, що цей газ настільки розповсюджений, що може складати решту звичайної матерії Всесвіту.
У рамках дослідження астрономи використали спектроскоп темної енергії (DESI) у Національній обсерваторії Кітт-Пік в Аризоні, а також дані, отримані телескопом Атакама в Чилі. Спостереження за допомогою DESI дозволили астрономам скласти зображення близько 7 млн галактик, щоб виміряти слабкі ефекти гало іонізованного водневого газу по краях галактик. Ці гало занадто слабкі, щоб їх можна було зафіксувати за допомогою звичайних методів.
Замість цього науковці вимірювали, наскільки газ затемнив, або навпаки висвітлив реліктове випромінювання. Астрономи виявили, що хмари іонізованного водню створювали майже невидимі нитки між галактиками. Якщо вони охоплюють більшість галактик у Всесвіті, це могло б пояснити не виявлену до цього решту звичайної матерії.
Це відкриття також мож вплинути на сучасні теорії щодо активності чорних дір. Вважалось, що надмасивні чорні діри у центрі більшості галактик викидають струмені газу тільки на ранніх етапах своєї еволюції. Однак виявлення великих хмар дифузного водневого газу може свідчити про те, що вони можуть підживлювати активність чорних дір.
«Одна з гіпотез полягає в тому, що чорні діри час від часу включаються та вимикаються у так званому робочому циклі. Є безліч людей, зацікавлених у використанні наших вимірювань для проведення дуже ретельного аналізу цього газу», — зазначила провідний автор дослідження, астроном з Каліфорнійського університету у Берклі Боряна Хаджийська.
Результати дослідження опубліковані на сервері препринтів arXiv
Джерело: LiveScience