Дані, зібрані посадковим модулем InSight, стверджують, що ядро Червоної планети менше та щільніше, ніж вважалося.
InSight, який прибув на Марс у 2018 році, понад чотири роки фіксував рух сейсмічних хвиль, спричинених землетрусами, для того, аби вчені могли зрозуміти — що ж відбувається усередині планети. Водночас початкові оцінки виявились набагато більшими, ніж очікувалось — радіус ядра становив 1799-1849 кілометрів — і склад ядра планети містив велику кількість легких елементів на додаток до важкого рідкого заліза.
У вересні 2021 року у Марс врізався метеорит, який спровокував потік сейсмічних хвиль, а з ними й підсилив можливості для дослідження ядра. Ґрунтуючись на нових вимірюваннях, дві окремі команди визначили, що ядро швидше за все має менший радіус — приблизно 1630-1705 кілометрів (близько половини від радіуса самого Марса), а саме ядро щільніше, що виправдовує велику кількість легких елементів.
Для порівняння, радіус ядра Землі становить приблизно 3470 км.
Вчені виявили, що ядро оточене шаром розплавленої магми товщиною близько 140 кілометрів, через що попередні оцінки були помилковими. За словами Ведрана Лекіча з Університету Меріленда, співавтора другої статті, цей шар служить свого роду «теплою ковдрою» для ядра, яке «концентрує радіоактивні елементи». Подальші дослідження нададуть більше інформацію про формування Марсу та відсутність на ньому активного магнітного поля.
Магнітне поле Землі, наприклад, є результатом того, як її тверде внутрішнє ядро збуджує зовнішнє рідке ядро, створюючи потужні електричні струми. Водночас магнітна активність у корі Марса існувала протягом перших 500-800 мільйонів років еволюції, ймовірно, через космічні впливи чи взаємодію зі стародавніми супутниками планети, які зникли з того часу.
Вчені детально описали свої висновки у двох окремих дослідженнях в журналі Nature: 1 та 2.