Коли піонер у галузі робототехніки, який десятиліттями створював “розумні машини”, радить триматися від роботів подалі, це наштовхує на тривожні роздуми.

Родні Брукс, почесний професор MIT і співзасновник компанії iRobot, опублікував нове технічне есе, в якому стверджує, що не підходить до роботів-гуманоїдів ближче, ніж на 3 метри, і радить всім людям дотримуватися його прикладу.

Дорога ілюзія

На думку Брукса, компанії, що вкладають мільярди у створення людиноподібних машин, женуться за “дорогою ілюзією”. Він стверджує, що сучасні двоногі роботи небезпечні для людей вже самим фактом пересування: адже для утримання рівноваги, ті накопичують багато кінетичної енергії й, якщо такий робот впаде і при цьому зачепить людину кінцівкою, це може призвести до серйозних травм.

Творець iRobot також ставить під сумнів поширене уявлення про те, що роботи-гуманоїди незабаром замінять людей, навчившись їхньої спритності по відео. Брукс не вважає, що цього “не буде ніколи”, але реальне впровадження значно далі, ніж думає більшість людей.

На тлі швидкого розвитку штучного інтелекту зріс і загальний ажіотаж навколо роботів. До прикладу гендиректор Tesla Ілон Маск досить впевнено заявив, що їхні роботи Optimus зможуть генерувати $30 трлн доходу у майбутньому, а бос Figure Бретт Адкок передбачає, що гуманоїди переймуть “мільйони завдань” від людської робочої сили.

Закони фізики у грі

ШІ може дати певний приріст у програмному забезпеченні, але апаратне набагато складніше і не працює у віртуальності, а послуговується “невблаганними” законами фізики. Брукс, який працює з робототехнікою з 1970-х років, стверджує, що компаніям-розробникам бракує ключового інгредієнта — відчуття дотику.

Аргументація науковця пов’язана з тим, як Tesla та Figure, навчають своїх роботів: обидві використовують лише візуальний підхід, коли працівники носять камери для запису таких завдань, як складання сорочок або підіймання предметів; потім дані передаються моделям штучного інтелекту, які можуть імітувати рух у нових контекстах.

Компанія Маска нещодавно відмовилася від костюмів захоплення руху для збору даних на користь відеометоду, з яким працівники носять шоломи та рюкзаки, оснащені п’ятьма камерами; нова ініціатива Figure “Project Go-Big” також спирається на передачу знань безпосередньо з того, що вони називають “повсякденним людським відео”.

Вищезгадане дослідження показало: коли кінчики пальців людини знеболені, то завдання підняти та підпалити сірник займає “незграбні” 30 секунд, замість 7 у звичних умовах. Людська рука містить близько 17 000 механорецепторів (причому по 1000 лише на кожному з кінчиків пальця), тому їхня нерухомість ускладнює чи навіть унеможливлює низку повсякденних дій.

Інше сучасне дослідження лабораторії Девіда Гінті з Гарварду виявило 15 різних типів нейронів, що відповідають за відчуття дотику: від легкого натискання до вібрацій та розтягування шкіри. Це величезний масив сенсорної інформації, яку сучасні роботизовані системи ще не можуть ані відтворити, ані симулювати.

Мета — встояти на ногах

Окрім проблеми зі спритністю, є більш нагальне питання безпеки. Сучасні гуманоїдні роботи використовують потужні електродвигуни та давній алгоритм “zero moment point” для підтримки рівноваги. Підхід працює досить добре для того, щоб утримати робота в вертикальному положенні багато часу, але створює те, що Брукс називає “фундаментальною несумісністю” для перебування поруч з людьми.

Особливий ризик становлять повнорозмірні моделі. Зі слів науковця, коли ви збільшуєте робота вдвічі — його маса збільшується у 8 разів, настільки ж і кінетична енергія, а також рівень ушкоджень для людей. Брукс згадує власний приклад, коли кілька років тому “перебував занадто близько” до робота Agility Robotics Digit, коли той упав. Відтоді він не наважувався наблизитись до роботів. Власне і реклама рідко коли показує рухомих роботів поряд із людьми, хіба що вони розділені меблями.

На відео: один з футбольних івентів на Олімпіаді для роботів в Китаї

Ця проблема виходить далеко за межі звичайних падінь. Аби роботи виконували свою обіцяну роль на виробництві, їм необхідна сертифікація для роботи в зонах, спільних із людьми. Сучасні механізми роблять таку сертифікацію практично неможливою, якщо поглянути на стандарти безпеки більшості країн світу.

Хоча Брукс прогнозує, що цю проблему можна виправити років за 15, але з очевидним обмеженням: майбутні “гуманоїди” матимуть колеса замість ніг, більшу кількість рук і спеціалізовані датчики, які не матимуть нічого спільного з людськими очима (деякі камери будуть в руках).

За матеріалами блогу Родні Брукса та статті Бенджа Едвардса на ArsTechnica