Науковці з Гарвардського університету з’ясували, що блискавки, які вдаряли з хмар у землю, могли відіграти ключову роль у створенні необхідних для життя хімічних сполук на ранній Землі.
Група хіміків із Гарварду провела експеримент, який імітував умови на нашій планеті мільярди років тому. Учені створили лабораторну біосферу, що відтворювала первісні повітря, воду та сушу. У цьому штучному середовищі дослідники змоделювали удари блискавок і проаналізували продукти хімічних реакцій.
Результати показали, що під впливом змодельованих розрядів вуглець перетворювався на монооксид вуглецю та мурашину кислоту, а азот — на нітрит, нітрат і амоній. Ці сполуки могли стати основою для подальшого формування складніших органічних молекул, необхідних для зародження життя.
Науковці також провели додаткові експерименти, додавши до свого віртуального середовища мінерали, подібні до тих, що були присутні в породах ранньої Землі. Після повторного моделювання ударів блискавок вони виявили утворення сульфідних мінералів, схожих на ті, що трапляються поблизу вулканічних вивержень. Крім того, дослідники виявили підвищене утворення аміаку, який вважають критично важливим для виникнення життя.
На думку гарвардських хіміків, їхні знахідки свідчать про те, що удари блискавок із хмар у землю були ймовірнішим джерелом утворення «будівельних блоків» життя, ніж комети, астероїди чи міжхмарні блискавки.
Життя на Землі зародилося приблизно 3,7 мільярда років тому, проте молекулярні механізми його виникнення досі залишаються значною мірою невідомими. Учені запропонували численні теорії для пояснення походження життя, серед яких особливо виділяються дві: теорія первинного бульйону та гіпотеза світу РНК.
Обидві ці теорії застосовують лінійний підхід, намагаючись визначити одну молекулу або клас молекул, які сприяли розвитку життя на Землі. Проте головна проблема такого лінійного мислення полягає в невизначеності щодо того, яка саме молекула чи клас молекул з’явилися першими.
Складні хімічні мережі, що підтримують життя, навряд чи могли виникнути з кількох надзвичайно складних молекул.
Дослідження, опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Джерело: Interestingengineering