Якось так вийшло, що ми розповідаємо про найкращі українські фантастичні романи 2025 року один за одним. На минулому тижні була рецензія на чудове космофентезі “Втрачені зорі” Вадима Панченка, а сьогодні ми поговоримо про епічну альтернативну історію з додаванням кіберпанку, темного фентезі та детективу “Aurora Borealis” авторства Максима Гаха. Цю книгу випустило “Видавництво Жупанського” відносно невеликим тиражем, але вона така крута, взагалі не вторинна і так високо підіймає планку для сучасної української фантастики, що про неї треба знати всім. А головне вона обов’язкова для прочитання усім, хто цікавиться цим жанром літератури.
Автор Максим Гах
Видавництво “Видавництво Жупанського”
Мова Українська
Кількість сторінок 800
Обкладинка Тверда
Рік видання 2025
Розмір 145×210 мм
Сайт publisher.in.ua
Структурно роман побудований як дві паралельні історії, що чергуються між розділами і поступово переплітаються. У минулому ми слідкуємо за молодим афінським аристократом Арістеєм, який вирушає до Скіфії в пошуках зниклого батька. Його подорож швидко перетворюється на епічну пригоду в кращих традиціях міфологічного темного фентезі. Тут будуть і загадкові грифони, і войовничі амазонки, і стародавня магія. Арістей проходить класичний шлях героя від наївного типового багатія до зрілого чоловіка, що стикається зі справжніми викликами долі та незрозумілими силами цього світу.
Паралельно в майбутньому антиквар Віктор Корнелій Ерфе отримує завдання з’ясувати походження таємничого скіфського амулета. Але його розслідування швидко обростає загадковими вбивствами, неможливими аваріями, свідками, що втрачають пам’ять або розум. Віктор занурюється у світ таємних товариств і культу Вісників, які вірять у прихід Великої Матері. Попри всі технологічні досягнення свого часу, він відчуває себе загубленим і самотнім, часто шукаючи втіху в дозволених розвагах високотехнологічного посткіберпанківського суспільства.
Центральним елементом, що об’єднує обидві сюжетні лінії “Aurora Borealis”, є постать Великої Матері — загадкової сутності, яка може бути і місцем магічної сили, і таємним культом, і давнім хтонічним божеством, що спочиває в степах Скіфії від початку часів. Максим Гах вдало використовує цю таємничу постать як об’єднуючий фактор, що надає цілісності складній багатошаровій розповіді.
“Aurora Borealis” — амбітний восьмисотсторінковий роман, що сміливо поєднує альтернативну історію, кіберпанк, темне епічно-героїчне фентезі, та детектив. Це той випадок, коли автор не просто експериментує з формою, а створює щось принципово нове для української літератури.
Також важливо, що ця книга не вторинна. Тут немає нічого такого, що можна впізнати з тієї чи іншої книги того, чи іншого західного письменника. Принаймні я не впізнав.
Уявіть собі світ, де Римська Імперія не занепала, а еволюціонувала у високотехнологічну республіку далекого майбутнього. Точніше спочатку це була Імперія, але потім була велика громадянська війна, після якої вона стала Республікою.
Максим Гах майстерно будує паралельний всесвіт, де античність і кіберпанк існують не як суперечність, а як органічне продовження однієї цивілізаційної лінії. Читач мандрує між двома епохами: 324 роком до нашої ери, де розгортається Пелопоннеська війна, і 2076 роком, де серед роботизованих машин, віртуального простору та штучних інтелектів все ще відчувається велич римської спадщини.
Письменник створює не просто декорації для своєї історії, а живий світ що дихає з власною логікою розвитку. Його римський кіберпанк не механічне поєднання античності та високих технологій, а органічна еволюція цивілізації, що зберегла свої культурні корені, розвиваючи при цьому неймовірні технологічні можливості.
Летючі острови, віртуальні простори та штучні інтелекти співіснують з римськими традиціями та постелінізмом, створюючи унікальний антураж, якого я досі не бачив не те що в українській фантастиці, а навіть у світовій.
Автору також вдалося створити реалістичних головних героїв, що проходять повноцінний шлях розвитку. На початку книги вони такі, а в кінці вже зовсім інші і це також правильно працює на сюжет. Арістей та Віктор об’ємні та зрозумілі, вони романтичні та реалістичні, вони трохи дивні та недосконалі. Вони просто люди, які живуть і в читача в цьому немає жодного сумніву.
Також відмічу нотки творів Гемінґвея та Ремарка, Стаута та Гемметта в сюжетній лінії Віктора Ерфе. Його медитативно-детективна історія нагадала мені саме цю прекрасну та дивну суміш письменників і це, на мою думку, чудово.
Стиль письма Максима Гаха заслуговує на окрему увагу. Його поетична мова з яскравими образами та живими описами створює неповторну атмосферу, яка захоплює з перших сторінок. Попри значний обсяг книги, читається вона легко та приємно, що однозначно є рідкісною якістю для творів такого масштабу. Автор вміє балансувати між детальністю світобудови та динамікою сюжету, не втрачаючи читацької уваги навіть у найповільніших епізодах.
Я категорично не згоден з тими, хто каже, що “Aurora Borealis” затягнута та перенасичена подіями. Якраз навпаки. Тут усе на своїх місцях, все як має бути, історія повільно розвивається в заданому автором темпі і він не просто комфортний, а єдино можливий для такої епічної історії.
Видання “Aurora Borealis” від “Видавництва Жупанського” зроблено якісно та має колірний зріз. В книги тверда мінімалістична обкладинка, яка взагалі не каже про фантастичну направленість твору. Але її дизайн мені загалом подобається.
А от що не зайшло, так це колірний зріз із блискітками, які були в мене буквально усюди: на пальцях та руках, на обличчі, на одягу, на меблях тощо. Поки воно усе не позлазило, а це зайняло десь під тиждень, це для мене було не комфортно. В усьому іншому видання мені сподобалося, в нього чудовий жовтуватий папір та зручний для читання шрифт. Є лясе та мапа світу.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.
