Американський письменник Рік Ріордан найбільше відомий своєю серією фентезійних романів про підлітка-напівбога Персі Джексона. Також автор має різні серії книжок про підлітків та богів інших міфологій. Але до недавнього часу я не знав, що в нього є сингловий роман «Дочка безодні» поза серіями, присвячений та надихнутий творчістю французького письменника Жуля Верна, а саме його так званою «трилогією капітана Немо». Фактично в неї входять романи «Діти капітана Гранта», «20 000 льє під водою» і «Таємничий острів», хоча Рік Ріордан в передмові до своєї книги згадує лише останні два романи, але це вже тема для зовсім іншого матеріалу. Головне, що сьогодні ми поговоримо про книгу від видавництва «Ранок», яка поєднує в собі класичний ретрофутуризм та сучасні технології, старезні підводні човни та штучний інтелект.

«Дочка безодні» / Daughter of the Deep

Автор Рік Ріордан
Перекладач Святослав Зубченко
Видавництво «Ранок»
Мова Українська
Кількість сторінок 432
Обкладинка Тверда
Рік видання 2023
Розмір 145×210 мм
Сайт ranok.com.ua

Першокурсниця морської Академії Гардінга — Пенкрофта на ім’я Ана Даккар з нетерпінням очікує на складне випробування, яке чекає на студентів наприкінці першого навчального року. Але все йде не за планом: героїня та інші учні стають свідками катастрофи, що змінює їхнє життя.

Опинившись у смертельній небезпеці, Ана та її однокурсники дізнаються, що за нападом стоїть давній та жорстокий суперник Академії — Інститут імені Ленда. У центрі цього протистояння опиняється сама Ана та загадки її походження. Щоб вижити, дівчині доведеться розкрити таємниці своєї родини, проявити лідерські якості та навчитися приймати допомогу від друзів.

З опису сюжету вище вже можна зрозуміти, що «Дочка безодні» — класичний підлітковий роман Ріка Ріордана. Це дійсно так і є, але нагадую, що в цьому випадку це окремий твір без продовжень, які не усім подобаються. Водночас тут достатня кількість сторінок, щоб повноцінно розказати історію, але при цьому не затягувати її.

Ну й, як часто буває з підлітковими романами, цей також однозначно сподобається не тільки молодим людям, а й читачам будь-якого віку, особливо 30-40+, яки свого часу в школі зачитувалися романами Жуля Верна.

Проте «Дочка безодні» більше розрахована на підлітків і отут якраз вилазить її проблема. Бо, напевно, дуже мала частина сучасних школярів читала романи «Діти капітана Гранта», «20 000 льє під водою» і «Таємничий острів». Або хоча б один з них. Тому якщо підлітків і зацікавить «Дочка безодні» і вони її прочитають, то велика частина відсилань, пояснень, розмов тощо в цьому випадку будуть не зрозумілі. Чи втратить такий читач щось від чого? Звісно. Чи це критично для читання? Точно ні. Ви просто повинні розуміти наявний стан справ, а далі вже дивіться самі.

Саме тому перед прочитанням «Дочки безодні» Ріка Ріордана я рекомендую прочитати аж три достатньо великих книги, яким майже 200 років. І це, на мою думку, складає певну проблему. Принаймні для підлітків точно. Бо старші читачі здебільшого з ними знайомі, і навіть через стільки років під час читання роману «Дочка безодні» будуть згадувати певні моменти з тих романів, події, героїв тощо, як згадував їх я. Але в моєму випадку це було легше, бо колись я читав кожен з цих романів по три рази. Отак я фанатів від цієї серії.

Також буде легше американським підліткам, бо в них там є декілька старих класичних екранізацій цих романів Жуля Верна від Disney, які якраз дуже популярні, бо люди їх передивляються з дітьми. В нашому спадку є декілька посередніх радянських фільмів, які однозначно не пройшли випробування часом, тому залишається згадувати оригінальні романи французького письменника, або перечитувати їх. Ну і як варіант, можна подивитися ті самі старі американські екранізації.

Рік Ріордан вміє маніпулювати сюжетом, створювати цікавих об’ємних персонажів, з якими в читача стається майже миттєва емпатія. Автор ефектно закручує історію, час від часу підкидуючи нестандартні повороти, загадки та небезпеки. Вам обов’язково сподобається Ана Даккар та її друзі, особливо афаліна на ім’я Сократ. А для цікавого читання тут майже не має довгих описів, водночас маємо багато екшену, мінімум експозиції та напружені діалоги.

Також ця книга сподобається гікам, нердам та усім поціновувачам техніки, механізмів та технологій, бо цього тут багато. Автор цікаво поєднує штучний інтелект з ретрофутуристичними винаходами, стімпанківські прилади із сучасною наукою, різні гаджети та дивні апарати.

Саме ж видання стильне та яскраве. Обкладинка роману відразу привертає увагу, по ній зрозумілий жанр книги та загальна тематика. Також тут прикольне оформлення сторінок та початків глав. А ще маємо товстий білосніжний папір та срібні зрізи, що однозначно додає книзі стилю. А от лясе не завезли.