Коли я чую словосполучення «шпигунський роман», одразу згадую захопливі та екзотичні, принаймні для мене, імена Яна Флемінга, Джона Ле Карре та Тома Кленсі. Перших двох я не читав, але дивився деякі екранізації, а з творчістю останнього навіть намагався ознайомитися на папері, але не зайшло. Проте це стара школа письменників про шпигунів, де на перший план виходили Холодна війна та битви ідеологій. У жанровій літературі ХХІ століття все інакше не тільки у світоглядному плані, а й тому, через що відбуваються сутички шпигунів та їх відділів. Тепер на чолі всіх конфліктів часто стоять битви за та в цифровому просторі, змагання у кібербезпеці та кібератаках тощо.

«Квантовий шпигун» / The Quantum Spy

Автор Девід Іґнатіус
Перекладачка Анастасія Копівська
Видавництво «Фабула»
Мова Українська
Кількість сторінок 384
Обкладинка Тверда
Рік видання 2021
Розмір 130×200 мм
Сайт fabulabook.com

Відомий американський журналіст, оглядач газети Washington Post та письменник Девід Іґнатіус вирішив зайти з козирів і додав у свій роман «Квантовий шпигун» не аби що, а квантовий комп’ютер. Ще тут є битви між ЦРУ та китайськими спецслужбами, що також дуже актуально, «кріт» у лавах ворога та напружені конфлікти. Подібне може зацікавити широке коло читачів, навіть таких не любителів цього жанру як я.

«Квантовий шпигун» розкриває тему квантових обчислень. Ця технологія здатна перевернути всю систему глобальної безпеки. Бо якщо квантовий комп’ютер справді стане реальністю, то всі наявні засоби шифрування перестануть бути ефективними, тобто всі державні секрети тієї чи іншої спецслужби будуть відкриті.

Саме за це і ведеться боротьба між США та Китаєм. Головний герой роману, агент ЦРУ Гарріс Чанг, отримує завдання викрити зрадника всередині своєї служби, бо той передає китайцям дані про американську програму квантових досліджень.

Чанг — не просто ідеальний агент. Він — людина із власним, в його випадку військовим, минулим, сумнівами та внутрішніми конфліктами. А ще він американець китайського походження, який опиняється між своїм обов’язком як американця та китайською ідентичністю, між наказами з Вашингтона й відчуттям особистої справедливості.

Якщо ви, як і я до початку читання, сподіваєтеся знайти тут класичний технотрилер з елементами шпигунського трилеру, то мушу відразу сказати, що це не так. Навпаки, роман «Квантовий шпигун» – шпигунський трилер сучасного формату, де на задньому плані майорить його технотрилерна частина. Але мушу визнати, що це не завадило мені прочитати цю книгу з цікавістю, хоча до цього жанру я ставлюся прохолодно.

Розвідка тут — не романтика, а щоденна рутинна робота. Автор майстерно вибудовує структуру роману, часто змінюючи локації, але історія відбувається переважно в Арлінгтоні, штат Вірджинія, та в Сінгапурі. Є також деякі особливо напружені сцени, що відбуваються в Мексиці.

Квантова перевага — не фантастика, а завдання національного рівня. Саме тому «Квантовий шпигун» читається не лише як трилер, а як своєрідне застереження: технології — це не тільки інструмент, а й загроза, якщо потрапляють у неправильні руки.

Стиль письменника стриманий та журналістський. Він не намагається створити ефектний художній текст. Його мета — точність і напруга. І маю сказати, що це працює: історія захоплює, розвивається динамічно, без затягування. Проте деякі технічні моменти можуть здатися надто складними для пересічного читача. Іноді пояснення квантових принципів відволікають від емоційного напруження, а іноді оцього емоційного замало, як і напруження.

Попри всю технічність, у книзі дуже багато людського. Гарріс Чанг — не суперагент з кіно. У нього є сумніви, особисті травми, бажання не просто виконати завдання, а зрозуміти, на чиєму він боці. Це робить історію глибшою, ніж класичний варіант з погонями, зрадами та перестрілками. Це розповідь про людину, яка шукає своє місце в складній, небезпечній системі.

У романі є слабкі місця. Зокрема, другорядні персонажі виписані не так глибоко. Деякі з них більше нагадують функції для розвитку сюжету, ніж повноцінні образи. А розв’язка, попри загальну напругу, може здатися передбачуваною для досвідченого читача жанру, та й загалом достатньо бляклою, як для створеної автором напруги.

Чи псує це загальне враження від книги? Звичайно, але не так щоб сильно. Бо насправді тут можна зрозуміти письменника, який не писав сценарій для шпигунського екшена, а вибудовував реалістичну історію про сучасних агентів. Він пропонує читачу осмисленість, логіку та справжність, а той може сприйняти її чи ні.

Саме видання зроблене якісно. Маємо симпатичну обкладинку, яка відразу каже про свій жанр. Додатково навіть написали слово «Трилер», ну щоб точно було зрозуміло напрямок роману. Також мені сподобався жовтавий папір і використаний, зручний для читання, шрифт. Лясе на місці і це круто, бо, на мою думку, повинно бути в кожній книзі.