На початку року Sony випустила DualSense Edge — покращену версію стандартного геймпада з безліччю нововведень та можливостей, але з майже втричі підвищеним цінником. Ми користувалися свіженьким контролером декілька тижнів і готові розповісти про його плюси та мінуси, а також розібратися чи варто це купляти пересічному геймеру.
Зміст
Sony DualSense Edge поставляється у великій картонній коробці з фірмовими кольорами. Вона схожа на пакування PlayStation 5, тільки у зменшеному форматі.
Всередині все так само складно, як і в пакуванні PlayStation: є ще один картонний бокс, що важко дістається і має відкидну кришку. В середині нього, у ще одному пакуванні, лежить стильний твердий білий кейс для зберігання та перенесення контролера.
Він має декілька стилізованих позначок Sony PlayStation зверху, знизу, по боках тощо. Позаду маємо пластикову кришку на липучках, що дає доступ до геймпада і дозволяє заряджати його не виймаючи з кейса.
Всередині маємо сам контролер, м’який кабель з нейлоновим плетінням USB-A to USB-C, а також набір аксесуарів для геймпада: змінні стіки, дві пари додаткових кнопок різної форми, невелика пластикова штукенція, що блокує кабель живлення в контролері та не дає йому витягнутися під час гри.
DualSense Edge максимально схожий на звичайну версію контролера. В нього такий самий дизайн з декількома відмінностями. «Рога» тепер більш плавні й мають тоншу чорну стилізовану смужку.
Основні кнопки зробили чорного кольору замість білого, передня чорна панель внизу контролера зроблена з глянсового пластика, а на тепер чорній сенсорній панелі розмістили безліч маленьких стилізованих значків.
Також бачимо дві нові кнопки з надписами Fn, а позаду з’явилися кнопка Release для відкривання передньої панелі, два отвори для додаткових кнопок, а також пару перемикачів вгорі. Воні відповідають за глибину натискання курків L2 та R2.
Sony DualSense Edge оснащений додатковими кнопками та адаптивними курками. У геймерів є можливість створювати профілі, міняти форму стіків, а головне, швидко та зручно знімати та міняти модулі стіків.
Останнє робиться буквально в кілька рухів. Натискаємо кнопку Release і від’єднуємо передню панель. Під нею бачимо модулі, а обабіч них два важелі. Кожний з них тримає модуль стіка. Підіймаємо їх і звільняємо механізми. При потребі міняємо на нові (вони продаються окремо), опускаємо важелі вниз і закриваємо кришкою.
Попри інші різні понти, які є в Sony DualSense Edge, саме ця можливість заміни модулів стіків здається найкориснішою. Бо саме цей механізм часто виходить з ладу і саме через нього геймерам доводиться купляти нові геймпади.
Набір змінних стіків має випуклу форму, як в минулих контролерах PlayStation. Знімаються та замінюються вони також суперлегко — тягнемо вгору до від’єднання, а потім ставимо нові та натискаємо до різкого клацання.
Так само просто встановити додаткові кнопки на задню панель — втикаємо пелюсток чи колоподібну кнопку в отвір під кутом і натискаємо до клацання.
Перше під’єднання DualSense Edge таке саме, як і у звичайного геймпада: підключаємо його кабелем до консолі, виконуємо прості інструкції на екрані й готово. Також для нього є окрема презентація можливостей. Її можна подивитися відразу, пропустити чи подивитися пізніше.
Для Sony DualSense Edge маємо додаткові налаштування в меню PlayStation 5. Тут можна створювати профілі для різних ігор, регулювати натискання бамперів та стіків, міняти інтенсивність вібрації та тригерного ефекту, міняти призначення кнопок, налаштовувати чутливість джойстика та мертву зону, а також мертву зону курка.
Вибрати чи замінити створений профіль можна за допомогою однієї з двох нових кнопок Fn попереду. Це зручно і дозволяє швидко міняти профіль під конкретну гру, або на ходу під певний вид зброї чи налаштування гравця в тому ж Call of Duty чи Battlefield.
Заявлений час автономної Sony DualSense Edge складає вісім годин. Такі ж само показники маємо у звичайному Sony DualSense. Точної місткості акумулятора контролера компанія не назвала, хоча відомо, що батарею зменшили з 1560 мАг до 1050 мАг.
По факту є суттєва різниця по часу автономної роботи — DualSense Edge працює приблизно у два рази менше, ніж стандартний геймпад. Якщо повного заряду звичайного DualSense мені вистачає на 2-4 ігрові сесії, то нову модель потрібно заряджати після другої, максимум третьої, якщо вони коротші. По часу роботи це приблизно 4-5 годин, а у стандартного десь 8-9 годин.
Попри трохи змінену форму нижньої частини, Sony DualSense Edge лежить у руках так само зручно як і стандартна модель. Тобто напрацювань в ергономіці немає жодних. Можливо, розробники вирішили не чіпати те, що і так добре працює. Єдина помітна різниця — він більше важить і з часом це трохи заважає грати, бо руки втомлюються і геймпад доводиться класти на живіт.
Глянсові елементи контролера чудово збирають пил і подряпини. Якщо звичайна версія також любила позбирати на себе сміття, то в неї хоча б матовий пластик, на якому набагато менше помітні сліди використання, подряпини тощо.
Користуватися додатковими кнопками на задній панелі зручно, але звичайно треба звикати. Комусь сподобаються пелюстки, а комусь ті інші кругленькі. Тут вже не важливо і справа особистого вподобання. Головне, що така можливість є.
Якогось кращого досвіду від цього я не відчув — просто іноді трохи зручніше натискати саме ці кнопки. Хоча нагадаю, що спочатку до їх находження там потрібно звикнути.
Стікі-грибочки так само комусь сподобаються, а комусь ні. Але добре, що є можливість їх поставити та швидко замінити, спробувати щось нове і краще підлаштувати контролер під себе.
Безглузде рішення — аж дві кнопки Fn на передній частині корпуса. Вони обидві роблять одне й те саме — викликають меню профілів і перемикають їх за потреби.
Але навіщо робити дві, зробіть одну і по центру, чи деінде. Напевно, це рішення прийняли за для симетричності, але тоді можна було б додати їм більше функцій, бо від них чекаєш більшого.
Найкрутіша фішка DualSense Edge — можливість змінювати глибину ходу основних курків L2 та R2. Якщо поставити на мінімальну, то це важлива річ для шутерів.
Палець робить постріл на мілісекунду швидше, що дає сяку-таку перевагу, але більше впливає на зручність. Так, ми втрачаємо круте відчуття самого пострілу, коли курок якби пручається. Але після цієї функції стріляти на звичайному DualSense вже не так зручно і це виявляється потребує додаткових зусиль від пальців, а з часом це втомлює.
Потім я почав використовувати це налаштування курків і в других іграх, наприклад, в Hogwarts Legasy. Виявилося, що мені важливіше не відчувати оті всі приколи під час натискання курків, а робити це швидше та простіше. Але це вже кому що подобається, тому тут все індивідуально.
Ще одна дивна та потенційно небезпечна штука — механізм для фіксування кабелю в геймпаді. З одного боку, це якби корисно, бо не дозволяє кабелю випадати з контролера.
З іншого, в мене такого жодного разу не було і я не чув, що таке траплялося в геймерів. А якщо навіть таке й буває, то кабель можна просто увіткнути знову. Навіщо його фіксувати? Невже це так важливо, щоб робити для цього окрему приблуду? Адже вона потенційно може завалити консоль.
Якщо ви емоційна людина і граєте розмахуючи руками та контролером, то такий фіксатор реально не дасть витягнутися кабелю (нагадаю, в нього є акумулятор тому нехай витягується), але на іншому кінці кабелю знаходиться консоль. І ось така людина в найгарячіший момент проходження гри просто сильно смикне контролер з кабелем, а той потягне PlayStation 5 і вона впаде на підлогу тощо.
DualSense Edge продається за ціною 8099 гривень. Звичайний Sony DualSense коштує 2515 гривень. Тобто маємо майже втричі збільшену ціну. За такі ж гроші можна просто купити ще декілька звичайних моделей, або ж звернути увагу на Razer Wolverine V2 Pro.
Це теж дорогий геймпад, але у нього набагато більше функцій і зовсім інша ергономіка, що може суттєво вплинути на зручність. Це теж неоднозначне рішення, але воно хоча б має інакший вигляд, тому точно буде інший досвід, який має усі шанси сподобатися.