Усіх нас війна застала зненацька, особливо це стосується звичайних людей, які не мають досвіду виживання в умовах бойових дій. Багатьом уже довелося випробувати на собі увесь тягар і злидні війни, а багатьом тільки-но доведеться. Як вижити під обстрілами, як економити їжу, звідки брати воду в умовах її нестачі ми поцікавилися в інструктора з виживання Ігора Молодана.
Зміст
На сьогодні головним притулком для більшості людей у зонах бойових дій та обстрілу стали підвали їхніх власних будинків. У них сплять, готують їжу, вчать дітей та дізнаються про останні новини. Які основні моменти слід враховувати, якщо ситуація змушує вас перечекати повітряну тривогу в підвалі?
Почнемо з того, що треба брати із собою:
Найголовніше — це, звичайно, їжа. Багато людей, які беруть із собою невеликі запаси їжі, голодують. Головна причина цього — обстріли, які ведуться цілодобово або з інтервалами в 15–30 хвилин. Звичайно, у людей немає можливості вийти назовні та поповнити запаси продовольства.
У світовій історії ще не було такого, щоби населені пункти бомбили так довго й часто. Тому жодних рекомендацій щодо того, як поводитися в таких умовах немає. Якщо раніше рекомендували їжу не брати, то тепер з урахуванням нових реалій її потрібно обов’язково брати із собою, та обов’язково із запасом на кілька днів.
Це має бути суха їжа — козинаки, галетне печиво, сухарі, сушена риба (багата кислотами омега-3 та мінералами), сухофрукти та горіхи. Можна брати із собою гречку. Вона має одну цікаву особливість: її можна не варити, а просто замочувати в холодній воді і їсти. Це єдина крупа, яка добре вбирає воду. Також можна готувати горох. Манку можна їсти взагалі без будь-якого приготування. Якщо термін придатності дозволяє, то можна їсти консерви.
Найкращий спосіб приготування їжі — це використовувати сухі пайки з хімічним підігрівом. Варто про всяк випадок мати газовий балон або туристичний пальник. Ще, як варіант, можна в термосі запарювати будь-яку кашу.
Продукти потрібно заздалегідь скласти в наплічник або сумку, щоби потім можна було легко спуститися в укриття.
Якщо їжі мало, дорослі можуть спокійно переходити на повне голодування. При цьому можна вживати тільки воду. Чому? Справа в тому, що, на відміну від звичного триразового прийому їжі, дробове харчування може призвести до виснаження організму.
Це називається аутофагія, тобто стан, при якому організм «з’їдає» сам себе: спочатку м’язові тканини, а потім жирові. Це відбувається через те, що організм налаштований на отримання певної кількості їжі.
У пасивному стані люди відчувають меншу потребу в їжі, але організм за звичкою каже: «Я хочу свої дві тисячі кілокалорій». Для людини це сигнал, що вона хоче їсти. Так як вона витрачає мало калорій, то головне в ці три дні – побороти почуття голоду. Якщо є якийсь запас їжі, його краще залишити на потім.
Якщо провіанту мало, його потрібно розподіляти між тими, хто носить воду і фізично працює. Вони мають їсти, щоб був хоч якийсь запас сил. Інші переходять у режим аутофагії.
Усе це дуже індивідуально, тому що у всіх організми різні. Уже на п’ятий день почуття голоду притуплюється й організм переходить в автономний режим. Людина може витримати на повному голодуванні до двох тижнів. Це за умови, що вона не має жодних протипоказань.
Якщо є можливість знизити раціон до 500–1000 кілокалорій на день, цього буде цілком достатньо. У цьому випадку найкраще розділити їжу на три рази і вживати її невеликими порціями.
Якщо ми їстимемо щодня по 50–100 кілокалорій, то наш організм вимагатиме свої законні дві тисячі. Організм не зрозуміє, чому йому не дають ці звичні кілокалорії. Звичайно він їх братиме з наших резервів: жирових клітин і виводитеме рідину. Це поступово призведе до дистрофії.
При повному голодуванні людина просто схудне і в якийсь момент, коли буде повний занепад сил, потрібно потихеньку з нього виходити. У цьому випадку необхідно протягом тижня їсти по 10–30 кілокалорій і поступово повертатися до нормального харчування. Бажано разом із їжею приймати вітаміни та сіль, якщо такі є.
Дітям потрібно їсти постійно, оскільки вони не мають такого відпрацьованого механізму як у дорослих. Їм потрібна їжа для росту.
Дуже часто в блокадних містах, включаючи Сараєво, люди змушені були їсти домашніх тварин (собак, котів, птахів). Хоч би як обурювалися захисники тварин, цей підхід виправданий. Адже йдеться про виживання людей.
До речі, у Маріуполі вже були зафіксовані випадки, коли люди відловлювали домашніх та диких тварин та вживали їх у їжу.
Якщо ви все ж наважитесь на це, то м’ясо тварин, особливо диких, слід попередньо добре обробити (зварити або посмажити).
Якщо говорити про воду, то в підвалі її знайти дуже важко. Як тут можна вчинити? Якщо в підвалі є труби, то з них можна злити воду.
У багатоквартирному будинку також можна злити воду із труб. Перед вживанням її бажано профільтрувати. У разі відсутності фільтра її можна прокип’ятити на вогні. Я часто бачу, як люди виходять на вулицю й на багатті кип’ятять воду й готують їжу.
У квартирі можна використовувати воду із бачка унітазу. Хоч як це не парадоксально, вона там найчистіша, тому її можна пити без попереднього очищення.
Воду з бойлера краще не використовувати для купання, а також вживати як питну.
Для пиття теж підійде вода, отримана із розтопленого снігу чи льоду. Потрібно пам’ятати, що щільність у снігу невелика, тому щоб отримати з нього два літри води, знадобиться розтопити до шести-семи літрів. Крім цього можна збирати дощову воду. Для цього під водопровідним жолобом встановлюємо будь-яку ємність і набираємо воду.
На третій день обстрілу люди починають до них звикати. Так, вони чують вибухи, але десь далеко. Вони думають, що їх це не торкнеться і вважають за краще залишатися у квартирах чи будинках. Іноді звуки сирени лунають по 5–6 разів на день і людям, особливо пенсіонерам, підніматися і спускатися сходами стає важко. Така зневага правилами безпеки якраз і веде до масових жертв.
Наприклад, мої батьки, що залишилися в Миколаєві, не захотіли звідти виїжджати. Нещодавно моя мати мені зателефонувала і в сльозах розповіла про те, що біля їхнього будинку щось вибухнуло. Самі вони ховаються в коридорі за правилом двох стін. Оскільки основна енергія вибуху поглинається першою стіною, а друга залишається цілою, то вона приймає на себе всі уламки й руйнування.
Якщо ви живете в міській квартирі, то можете сховатися у ванній кімнаті або, якщо дозволяє планування, у коридорі.
Деякі люди після бомбардування виходять на вулицю, щоби зняти на телефон наслідки руйнувань. Чому це робити не можна? Є дві причини: 1) така інформація допомагає окупантам коригувати вогонь; 2) в одне й те саме місце може прилетіти кілька снарядів.
Дивлячись випуски новин, я бачу, як люди під час обстрілів пересуваються містом або стоять у чергах за водою та продуктами. Коли по місту б’є артилерія, здійснює нальоти авіація й падають ракети цього робити категорично не можна. У кращому випадку ви можете отримати поранення, а в найгіршому — загинути.
Потрібно враховувати, що в підвалі підвищена вогкість, тому перебуваючи там довго люди можуть захворіти. Щоби цього уникнути, там можна поставити буржуйку, яка не лише обігріватиме приміщення, а і служитиме плитою для приготування їжі. Звичайно, при використанні печі необхідно встановити вентиляційну трубу. Крім пічки, можна використовувати туристичний газовий примус, який не димить.
Якщо людина довго перебуває в підвалі, їй слід стежити за власною гігієною. В умовах відсутності душу слід протирати тіло спиртовими серветками. Для приготування їжі краще використовувати одноразовий посуд, який не потрібно мити.
Категорично не можна допускати проблем із ногами (потрібно регулярно зрізати нігті та видаляти мозолі). Ноги — це ваша мобільність. Якщо з’явиться можливість евакуюватися, дуже важливо, щоб у людини були здорові ноги і вона могла пройти 15–20 кілометрів.
Якщо ви постійно використовуєте свічки для освітлення, це може призвести до дефіциту кисню й отруєння чадним газом. Тому все, що може вас отруїти, треба забрати.
Якщо є ризик проникнення ворога у ваш будинок, потрібно відразу ж прибрати з приміщення речі, які можуть вас скомпрометувати: портативні рації, прапори, символи, знаки та ідеологічну літературу. Це робиться для того, щоби не викликати у ворога додаткову агресію.
Також необхідно сховати більшу частину їжі та ліків — їх бажано розділити на кілька частин та розподілити по різних місцях. Частину продовольства слід залишити на видному місці, щоби не викликати в окупантів зайвих підозр.
В окупованих населених пунктах жінкам та дівчатам рекомендують не робити макіяж. Їм слід зробити себе максимально непривабливими (наприклад, забруднитися, не розчісуватись і неприємно пахнути).
Щодо дітей, то їх потрібно ретельно ховати (побудувати ще один льох, кімнату), де їх важко буде знайти під час обшуку.
Якщо люди тижнями сидять у підвалі, їм потрібно мати джерело інформації, яке їм дозволить дізнатися про початок евакуації. Це може бути звичайне радіо.
Виходити з міста через ліс дуже небезпечно, оскільки ворог може мінувати стежки, якими ходять люди. Плюс можна потрапити під перехресний вогонь. Найчастіше люди не знають розташування наших військ і можуть натрапити на росіян, які їх можуть розстріляти.
Перед тим як виходити назовні, можна зателефонувати своїм знайомим, щоби переконатися, що окупантів поблизу немає. Також потрібно знати точний напрямок руху. Не рекомендується самостійно виїжджати чи виходити з міста — обов’язково потрібно бути в складі групи.
Якщо ви все ж таки вирішили піти через ліс, то потрібно взяти із собою тривожну валізку, а також їжу і воду на один день. Оскільки це короткочасний вихід, то за добу можна дістатися будь-якого населеного пункту.
Якщо почався обстріл, то потрібно відразу ж вистрибнути з автомобіля і відповзти від нього якнайдалі — на узбіччя або в кущі. Це єдине, що може вберегти вас від куль та снарядів.
Якщо розстрілюють піших людей, то краще одразу падати на землю та ховатися за бетонними блоками, лавами чи бордюрами. Найкраще заповзти в підземні переходи, люки, канави та траншеї. Вони допоможуть вам сховатися від уламків, через які часто гинуть люди.
Відкрийте рота й закрийте вуха руками. Це дозволить уникнути контузії та збереже слух, особливо при вибухах неподалік. Не забудьте заплющити очі, щоби вберегти їх від пилу та кам’яної крихти. У жодному разі не тікайте — куля вас усе одно наздожене.
Категорично заборонено ховатись під стінами будинків. При попаданні снаряда в стіну людина може постраждати від битого скла, уламків бетону та цегли. Те саме стосується і вікон, які розбиваючись, перетворюються на смертоносні уламки.
Найкраще вікна заклеїти скотчем, а ті, що відкриваються, зняти з петель і притиснути пляшкою з водою. Зараз роблять дуже міцні склопакети, які вибухова хвиля просто виносить із рами. Їх потім, якщо вони не сильно пошкоджені, можна поставити назад.
Що стосується ванної кімнати, то не варто боятися, що там може обвалитися плитка. Вона тримається на міцному клеї і з нею нічого не трапиться. Чому люди ховаються у ванній кімнаті? Щоб уберегти себе від уламків.
Найбезпечніше ховатися в укриттях, де є вихід назовні, а не в під’їзді. Якщо будинок завалиться, вийти назовні ви не зможете. Вас врятують лише вікна, якщо вони є.
Краще якнайшвидше виїхати із зони підвищеної небезпеки. Під час прямого потрапляння снаряда може скластися будь-який будинок та укриття.
При потраплянні на шкіру фосфор пропалює її до кісток. Фосфор працює лише при контакті з киснем. Тому потрібно відразу опустити уражене місце у воду, щоби не було доступу до кисню.
В умовах, коли вам немає до кого звернутися за допомогою, потрібно розраховувати тільки на себе. Сподіваємось, що наші поради допоможуть вам зберегти життя собі та своїм близьким, а ще краще, щоби вам не довелося ними скористатися.