Портативні ігрові консолі є невід’ємною частиною історії відеоігор, а для багатьох саме вони, а не комп’ютери чи стаціонарні консолі, асоціюються з процесом відеогри. Можливість насолоджуватися іграми будь-де і будь-коли виявилась важливішою за якість графіки, тому «портативки» стали такими популярними. Вони пройшли довгий шлях від примітивних до сучасних потужних пристроїв з начинням, як в ігрових ноутбуків. Розглянемо основні етапи розвитку портативних ігрових консолей, найкращі моделі, їх особливості та вплив на ігрову індустрію.
Зміст
Мікроелектроніка в кінці 70-х років була на ранньому етапі розвитку, а тодішні топові комп’ютери не мали графічного інтерфейсу в системі. З портативними пристроями ситуація була ще важчою, адже крім технологічних обмежень з’являлася ще й проблема автономності.
Перша портативна ігрова консоль, яку можна вважати прообразом сучасних пристроїв, з’явилася на світ в 1979 році. Портативна приставка Microvision від компанії Milton Bradley. Вона мала змінні картриджі, що дозволяло грати в різні ігри на одному пристрої. Консоль отримала монохромний рідкокристалічний дисплей з роздільною здатністю 16х16 пікселів. Живиться пристрій від дев’ятивольтового акумулятора.
Попри інноваційний дизайн, Microvision мала численні проблеми, включаючи невелику бібліотеку ігор, не найкращу якість екрана та високу вартість. Також варто додати, що консоль не мала власного процесора – кожна гра містила процесор на картриджі, а не лише пам’ять. Звісно, це неабияк впливало на ціну. На початку 1980-х років Microvision була розкішшю, доступною лише обраним, а не масовим продуктом.
Тоді консоль коштувала 50 доларів, що є еквівалентом 210 доларів США у 2024 році. Начебто небагато, але сам пристрій нічого з себе не представляє без відеоігор. Картриджі були дорогими, рідкісними, а різноманіття відеоігор не тішило.
Інший значний крок у розвитку був зроблений компанією Nintendo, яка в 1980 році випустила серію пристроїв Game & Watch. Ці консолі мали вбудовані ігри і рідкокристалічні дисплеї, які поєднували годинник з ігровими функціями. Серія Game & Watch стала дуже популярною і створила основу для майбутніх успіхів Nintendo у портативних іграх.
За час існування цієї серії було випущено понад 60 різних моделей, які мали різні вбудовані ігри, форму, розмір екрана тощо. В радянському союзі з’являлися копії цієї консолі, відомі грою про вовка, який збирає яйця.
Саме ця консоль надихнула розробників неймовірно популярних в нас і по всьому світу «тамагочі» та «тетріс» (де був не лише тетріс, а багато інших ігор), які в Україні на початку 2000-х можна було придбати за 10 гривень.
Хоч Nintendo Game & Watch пропонує лише одну гру, консоль вийшла популярною завдяки адекватній вартості. Звісно, це не могло бути піком еволюції, адже для нової гри доводилося купляти інший Game & Watch. Попри це всього було продано більше ніж 40 мільйонів одиниць, що дало мотивацію для створення наступного хіта Game Boy, про який піде мова нижче.
Ринок стаціонарних ігрових консолей набирав обертів, а ігрові автомати переживали не найкращі часи. Компанія Nintendo купалася в грошах завдяки неймовірним продажам приставки NES, тому вихід чергової портативної приставки зі змінними картриджами був неминучим.
У 1989 році Nintendo випустила Game Boy, який назавжди змінив ринок портативних ігрових консолей. Завдяки змінним картриджам, тривалому часу роботи на батарейках та відмінній ергономіці Game Boy став абсолютним хітом, трикратно побивши продажі попередника.
Технологічно консоль була найкращою на ринку. Game Boy отримав монохромний дисплей розміром 160х144 пікселів і працював на чотирьох батарейках типу AA. З якісними батарейками можна було грати до 15-20 годин.
В серці пристрою знаходиться процесор Sharp SM83 на 4 МГц, 8 КБ оперативної пам’яті та 8 КБ відеопам’яті. Дисплей виконаний за трансрефлективною технологією, тому грати найкраще саме в сонячний день надворі. Пізніші версії отримали підсвічування, але це напряму впливало на автономність.
Великий екран, гігантська бібліотека відеоігор, зручне керування, компактні розміри – цього було достатньо для успіху Game Boy, який продався в кількості 120 мільйонів одиниць за весь час. Продавалися вони добре й 10 років після релізу, аж до виходу портативних консолей нового покоління.
Протягом наступних десяти років були випущені кілька вдосконалених версій, включаючи Game Boy Pocket (1996) та Game Boy Color (1998), який додав кольоровий дисплей, але основа майже не змінювалася. Головне, що всі ігри з оригінального Game Boy буди повністю сумісні з Game Boy Color, адже консоль самостійно додавала кольори до монохромних відеоігор.
У цей же період інші компанії також намагалися захопити частину ринку. Sega випустила Game Gear у 1990 році, який мав кольоровий екран і був більш потужним, ніж Game Boy, але це понесло й свої недоліки.
Пристрій мав розмір екрана 3,2 дюйма з роздільною здатністю 160х144 пікселів. Однак, його високе споживання енергії (консоль потребувала шість батарейок типу AA, які швидко розряджалися) та вища ціна зробили його менш популярним.
Крім поганої автономності та шалених витрат на батарейки Game Gear має чималі розміри: 210х113х38 мм. Після маленького «ігрового хлопчика» носити такого гіганта було незручно.
Sega Game Gear мав певний успіх у Японії, але в інших регіонах його продажі були нижчими за очікування. Всього було продано майже 11 мільйонів одиниць, що в 10 разів менше, ніж в конкурента. Втім, ця консоль залишила серйозний слід в історії, як гідна спроба Sega конкурувати з гігантом Nintendo.
Ще одна значна спроба створити успішну портативну консоль була зроблена компанією Atari, яка випустила Atari Lynx у 1989 році. Lynx була першою портативною консоллю з кольоровим дисплеєм і підтримкою мультиплеєра через спеціальні кабелі.
64 КБ пам’яті дозволяли працювати зі значно кращою графікою, а за звук відповідав окремий процесор. Однак, попри інноваційний дизайн і технічні характеристики, Atari Lynx не змогла конкурувати з Game Boy через високу ціну та обмежену бібліотеку ігор.
Тоді консоль коштувала 180 доларів, що еквівалентно 440 доларів США в 2024 році. Ще однією проблемою стала автономність, яка в кращому випадку була чотири години з шістьма батарейками АА.
Приставка Atari Lynx на пару з Game Gear продемонстрували, що потужність начиння не має такого впливу, як ергономіка та автономність, тому не змогли успішно конкурувати з Nintendo Game Boy.
Стрімкий розвиток мікроелектроніки дозволив вивести рівень графіки в портативних ігрових консолях на принципово новий рівень. До перегонів за гаманці геймерів долучилася компанія Sony, тому ситуація лише підігрівалася серйозною конкуренцією.
Nintendo також продовжила розвивати лінійку Game Boy, випустивши Game Boy Advance (GBA) у 2001 році. Розроблена з нуля консоль отримала потужний 32-бітний процесор і кольоровий дисплей з роздільною здатністю 240х160 пікселів.
Невисока вартість (еквівалент 170 USD) та гарний баланс начиння зробили Game Boy Advance черговим хітом, хоча він продався в кількості «лише» 82 мільйони одиниць проти 120 млн в оригінального Game Boy.
Графічно ігри були на рівні PlayStation 1, за винятком обмеженого об’єму пам’яті картриджів. Завдяки відмінній ергономіці та автономності 15 годин Game Boy Advance став ідеальним портативним ігровим пристроєм того часу. Важливо й те, що тепер було достатньо лише двох АА батарейок для роботи пристрою.
Консоль підтримувала багатокористувацькі ігри через спеціальні кабелі і мала величезну бібліотеку ігор. У 2003 році випустили ще одну версію Game Boy Advance SP у вигляді розкладачки. Вона мала вбудоване підсвічування екрана та акумулятор, який можна було перезаряджати.
У 2004 році Nintendo представила унікальну приставку Nintendo DS, яка мала два екрани, один з яких був сенсорним. Абсолютно новий підхід до розробки дав змогу створювати нові типи ігор з інноваційним ігроладом.
Крім значно потужнішого начиння Nintendo DS пропонує унікальний ігровий досвід з використанням двох екранів для гри. Деякі відеоігри виводили додаткову інформацію на нижній дисплей, наприклад, інвентар персонажа, а деякі об’єднували екранний простір в єдине ігрове поле (Contra IV).
Nintendo DS також підтримувала бездротове з’єднання для мультиплеєрних ігор і мала слот для картриджів Game Boy Advance, що зробило її зворотно сумісною. Цей крок був дуже важливим, адже дозволив зберегти величезну бібліотеку відеоігор з консолі попереднього покоління.
Не дивно, що Nintendo DS став найуспішнішим ігровим пристроєм нульових і продався в кількості більше ніж 150 мільйонів одиниць по всьому світу. Гравцям і самій компанії сподобалася концепція двох екранів, тому згодом світ побачить продовження 3DS та кілька нових версій Nintendo DS Lite, DSi, DSi XL.
Японський гігант Sony впевнено перемагав на ринку стаціонарних консолей, витіснивши Nintendo 64 на другий план, тому міг собі дозволити зайнятися розробкою портативного пристрою, чим і займалися в компанії не один рік поспіль.
Sony PlayStation Portable (PSP) у 2004 році відкрила нову еру мобільних відеоігор, запропонувавши найкраще апаратне забезпечення того часу. PSP мала 4.3-дюймовий екран з роздільною здатністю 480х272 пікселів і можливість відтворення мультимедійного контенту, такого як фільми та музика.
Вона також підтримувала бездротове з’єднання та мала потужний (за мірками 2004 року) процесор, що дозволяло запускати графічно просунуті ігри. Цьому сприяла підтримка карт пам’яті великого розміру і дисків UMD.
Ситуація була аналогічна, як при боротьбі Nintendo 64 з Sony PlayStation 1. Тобто розробники впиралися в обмеження картриджів 64 МБ, а в Sony мали свободу до 700 МБ (об’єм CD диска). Як наслідок, графіка на PlayStation Portable була значно кращою, ігри величезні, об’ємні, тривалі, з якісними текстурами та катсценами.
Хоча PSP не досягла такого ж рівня продажів, як Nintendo DS, вона здобула велику популярність і створила міцну базу для фанатів ігор, яким важливіша графіка, а не геймплей на двох окремих екранах.
Sony PlayStation Portable випускалася в кількох модифікаціях аж до 2014 року. Крім класичних PSP 1000, 2000, 3000 варто відзначити PSP GO в формі горизонтального слайдера та Android смартфон Sony Ericsson Xperia Play з таким самим формфактором та вбудованим емулятором PS1.
Думки компаній розділилися, тому Nintendo пішла шляхом розвитку вже популярної моделі з двома екранами, а в Sony випустили оновлену версію популярної PSP, хоча в результаті стратегія Nintendo виявилась виграшною. Люди охоче купляли казуальні відеоігри з цікавим ігроладом, а не ААА забавки з крутою графікою для PS Vita.
У 2011 році Nintendo випустила консоль 3DS, яка має можливість відображення 3D-графіки без необхідності використання спеціальних окулярів. Дизайн залишився схожим на попередника DS, але 3DS мала додаткові функції, такі як камери, акселерометр, Wi-Fi та гіроскоп.
Нова приставка також підтримувала зворотну сумісність з іграми для DS, що розширювало бібліотеку забавок. Старт продажів був непростим, адже консоль виявилась дорожчою за попередника, а ігри на смартфонах стрімко набирали обертів.
Тоді здавалося, що зовсім скоро смартфони будуть запускати ААА забавки, як на комп’ютерах, але індустрія пішла шляхом казуальних проєктів. Так само ігри для Nintendo 3DS були орієнтовані на геймплей, а не якісну графіку.
Концепція з двома екранами зібрала надто багато фанатів, тому за весь час було продано 76 мільйонів одиниць Nintendo 3DS, враховуючи версії Nintendo 3DS XL та Nintendo 3DS LL. Цікаво, що їх зняли з виробництва лише у 2020 році, тобто випускали паралельно зі Switch.
Наразі Nintendo 3DS має неймовірно велику бібліотеку ігор, тому досі залишається актуальною консоллю для любителів класики. Хоч наступник Nintendo Switch отримав зовсім іншу ергономіку з одним екраном, він перейняв формулу успіху в 3DS, яка каже, що людям непотрібні ігри з красивою графікою, натомість цікаві казуальні проєкти з цікавими механіками.
Sony випустила PlayStation Vita у 2011 році як пряме продовження легендарної PSP, але ця модель стала останньою в серії попри гарне апаратне забезпечення та відмінну ергономіку.
PlayStation Vita отримала високоякісний OLED-дисплей з роздільною здатністю 960х544 пікселів і потужні технічні характеристики, які дозволяли запускати ААА ігри рівня тодішніх стаціонарних консолей з трішки простішою графікою.
Наприклад, Mortal Kombat 9 ідентичний тому, що на PS3, але виводиться з меншою роздільною здатністю. Приставка має сенсорний екран, задню сенсорну панель, два аналогові стіки, бездротове з’єднання, медіаплеєр, браузер, підтримує карти пам’яті великого об’єму.
Попри відмінні технічні характеристики, Sony PlayStation Vita не досягла значного комерційного успіху через відсутність підтримки з боку розробників ігор та високу конкуренцію з боку смартфонів і планшетів. Саме смартфони, на які кинулися любителі грати в дорозі, стали головною причиною провалу Vita, та й конкуренція від Nintendo 3DS з казуальними іграми підливала масла у вогонь.
Однак, консоль мала горстку вірних прихильників і деякі ексклюзивні ігри. PlayStation Vita досі вважається портативною приставкою з найкращою ергономікою, адже з досить великим екраном має тонкий дизайн і компактні розміри, чого не сказати про сучасні консолі Nintendo Switch чи Steam Deck.
В сучасних реаліях продовження PlayStation Vita мало б шанс на успіх, адже геймінг на мобільних смартфонах змістився в сторону гіперказуальності, а нішу ААА ігор потрохи намагаються розібрати компанії Valve, Asus, Lenovo та MSI зі своїми портативними консолями на базі x86 процесорів.
Найкраща консоль сучасності, яка затьмарила успіх Microsoft Xbox та Sony PlayStation. Nintendo Switch показав, що портативність, зручність, елементи керування, казуальність, простота мають значно більше значення за технічні характеристики та кількість пікселів на екрані.
Switch має 6,2-дюймовий сенсорний екран з роздільною здатністю 1280х720 пікселів і підтримує HD-графіку при підключенні до телевізора. Nintendo Switch може використовуватися як домашня консоль і як портативний пристрій, але головною фішкою цієї моделі стали знімні геймпади.
Ігрова консоль дозволяє грати у двох, знявши Joy Con, та й самі ігри ідеально оптимізовані під локальний мультиплеєр. Як виявилось, доїти віртуальну корову на швидкість з використанням акселерометра цікавіше, ніж проходити чергову ААА гру з однотипним відкритим світом.
Всього було продано більше ніж 141 мільйон Nintendo Switch і це далеко не кінець. Компанія не збирається зупиняти виробництво, адже не зважаючи на застаріле начиння цю консоль купують охоче. Велику роль зіграли ексклюзивні відеоігри відомих серій, які не зіграти на інших платформах.
Приставка стала надзвичайно популярною завдяки своїй універсальності та великій бібліотеці ігор, включаючи хіти на кшталт «The Legend of Zelda: Breath of the Wild», «Super Mario Odyssey» і «Animal Crossing: New Horizons».
Компанія також випустила компактнішу версію Nintendo Switch Lite (2019), яка орієнтована виключно на портативне використання, а згодом на світ вийшла Nintendo Switch OLED з кращим екраном.
З появою нової консолі Nintendo (що вже не за горами) навряд чи щось принципово зміниться, адже геймери зі всього світу доказали, що компанія їх розуміє і випускає саме те, що їм потрібно: мінімум ААА забавок і максимум казуальних ексклюзивів з простенькою графікою, але цікавими механіками.
Максимально потужні, але великі, некомпактні ігрові консолі в стилі Steam Deck останнім часом стрімко набирають популярність. Компанія Valve показала, що ноутбучне начиння з семидюймовим екраном і гарна оптимізація дозволяють грати в сучасні ААА ігри на портативному пристрої.
Asus Rog Ally, MSI Claw та Lenovo Legion Go стали альтернативами на базі Windows 11, причому досить вдалими. Компанії продовжують розвивати цей напрямок, бо консолі отримали непогані продажі.
Хоч вони не поміщаються в кишеню, але наразі це єдиний спосіб комфортно грати сучасні відеоігри консольного рівня в дорозі. Попри погану автономність і незручну ергономіку таких пристроїв вони назбирали достатньо фанатів.
Схоже, що Sega Game Gear просто вийшла невчасно, хоча технологічно це був флагманський продукт, а сучасні портативні x86 консолі мають ультра бюджетне начиння за мірками ігрових ноутбуків.
Свого часу Game Gear з подібною концепцією (потужне начиння, погана автономність, великі габарити) провалилася, але поки що Steam Deck, як і його аналоги, тримає гарні продажі.
Пропонуємо ознайомитися з нашими оглядами x86 консолей:
Огляд Lenovo Legion Go з док станцією та 3D окулярами віртуальної реальності вже скоро буде на сайті.
Портативні ігрові консолі пройшли довгий шлях від простих пристроїв з монохромними екранами та одною грою до гібридних x86 комп’ютерів, які вже не влізають в кишеню.
Вони продовжують розвиватися, впливаючи на те, як ми граємо в ігри і споживаємо розважальний контент. Але смартфони вже забрали левову частку цього ринку, продовжуючи поглинати портативні ігрові приставки.
Важко сказати скільки часу ще протримаються компактні консолі проти натиску всемогутнього мобільного геймінгу на сенсорних екранах. Адже тенденція розвивається виключно на користь фанатів App Store та Play Market.
Під кінець згадаємо й такі менш популярні, але цікаві портативні ігрові консолі, які не зуміли отримати світову славу: