26 січня на платформі Prime Video прем’єрувалася спортивна комедія «Аутсайдери», головну роль у якій виконав відомий репер Снуп Догг. У цій рецензії розповідаємо, який з нього вийшов футбольний тренер дитячої команди та чи може запропонувати цей фільм щось окрім піднесених тирад про незламність та інших здерев’янілих жанрових тропів. І головне — чи смішно тут жартують.
Жанр спортивна комедія
Режисер Чарльз Стоун ІІІ
У ролях Снуп Догг, Тіка Самптер, Майк Еппс, Ендрю Шульц, Джордж Лопес, Кел Пенн
Прем’єра Prime Video
Рік випуску 2024
Сайт IMDb
Джейсон «Джей Джей» Дженнінгс — у минулому перспективна зірка американського футболу, а нині — зарозумілий і самозакоханий тип, кращі дні якого далеко позаду. У Дженнінгса не ліпша репутація, тож йому не знайшлося місця і у спортивних телепрограмах в якості експерта. Навіть Віктору Леоненко колись підкорилась ця вершина, а про непростий характер колишнього форварда київського «Динамо» вболівальники добре знають.
Після того, як Джей Джей потрапляє у неприємну ДТП, суд зобов’язує порушника до виправних робіт. Замість омріяних етерів на телебаченні герой змушений натягнути на себе помаранчевий жилет, перекинути через плече торбу для собачих кавеликів та відправитися на вулиці робити світ чистішим.
На одному зі спортивних майданчиків Дженнінгс помічає дитячу команду з американського футболу, яка щойно лишилась без тренера. Без особливого натхнення колишній спортсмен вирішує взяти на себе функцію наставника, ще не підозрюючи, що ця місія стане доленосною не тільки для малих бешкетників, а й невдачливого прибиральника лайна.
Комедія зі Снуп Доггом, та ще й з рейтингом R, то вже достатньо вичерпна характеристика для фільму. Але тут немає нічого такого, чого б можна було очікувати від власне дорослої стрічки з маркером «комедія зі Снуп Доггом».
Екстравагантний репер обмежується кількома косячками, герої промовлять набір стандартних «мазафаків», та й на тому усе. Ніяких вам вечірок з напівоголеними дівицями у слоумо, ніяких понтів з money guns, чи що там зараз модно у крутих хлопців з Західного узбережжя.
Навпаки, «Аутсайдери» — зовсім не про брутальне, а про світле, про саме добро. Це дуже мила історія, майже дитяча. Звісно, в межах цілком очевидного світосприйняття Снуп Догга та місцевих авторів, та все одно така, що пропагує сімейні цінності, агітує за самопожертву, вгамування власної пихи та людське ставлення до навколишніх. А ще, і це доречно, картина напряму посилається на діснеївських «Могутніх каченят» (1992) з Еміліо Естевесом.
Шкода тільки, що це гарне починання ґрунтується на кричуще типових жанрових тропах, приправлених дрібкою кволого гумору. Розкішні луки Снуп Догга викликають потужнійший відгук, ніж слабкі жартики, здебільшого побудовані на лайці, рідше — відстовбурченні середнього пальця.
Треба розуміти, що комедійна складова цього проєкту пропонує п’яну дитячу вечірку з обов’язковим сечовипусканням у басейн, асоціацію футбольного м’яча з жіночою груддю та відповідне прізвисько для одного з малих — Titties. Гумор в обоймі у творців здебільшого шкільний, вкрай ледачий. Взагалі, цей епітет красномовно характеризує усю стрічку: тут ледачий сценарій, ледаче його втілення на екрані, розслаблене виконання.
Снуп Догг у фірмовому спортивному костюмі з «Гри в кальмара» почувається на такому епічному розслабоні, що здається, ніби він пізнав рай на Землі. Повного ідіота грає Майк Еппс, якого ви напевно бачили 20 років тому в зомбі-бойовику «Оселя зла: Апокаліпсис» (його персонаж — єдиний, хто хоч якось виділявся з-поміж сірої маси на чолі з Йовович). Кел Пенн, зірка молодіжної франшизи «Король вечірок», а ще Кумар з «Гарольд і Кумар відриваються», трохи погладшав, завів борідку, і це все, що можна сказати про його участь у фільмі. Про інших, зокрема, акторів-дітей і сказати до ладу нічого.
Відомо, що Снуп Догг заснував молодіжну футбольну лігу у Лос-Анджелесі та займається організацією спортивних турнірів. Але краще най ця доброчинна ініціатива обмежується проведенням підліткових чемпіонатів та не розповсюджується на кінематограф, адже нічого доброго з цього не вийшло.
Втішно, що сюжет не скочується до рівня трешових комедій з геть вже низькосортним гумором. Однак ця крихітна перемога над несмаком виглядає дуже скромно на тлі суцільно вторинного, достобіса ледачого матеріалу.