7 листопада в кінотеатрах розпочався показ фільму жахів з елементами бойовика «Азраїл: Світ тиші», головну роль у якому виконала 32-річна австралійська акторка Самара Вівінг. Виразною особливістю місцевого оповідання є абсолютна відсутність діалогів, і у рецензії нижче розбираємось, чому цей фільм краще не тільки не чути, але й не бачити.
Плюси:
Самара Вівінг — діамант; одна більш-менш нормальна бойова сцена, коли головна героїня зіштовхується з азіатом з гвинтівкою; відсутність діалогів — цікавий концепт, шкода, що тут не використовується вільний простір для інших складників;
Мінуси:
фільм до ладу не працює ні як постапокаліптичний горор з кровожерливими монстрами, ні як бойовик; релігійні алюзії є зайвим підґрунтям для в цілому змістовно порожнього оповідання; багато насилля просто заради насилля; сумнівна кінцівка;
«Азраїл: Світ тиші» / Azrael
Жанр жахи, бойовик, трилер про виживання
Режисер І. Л. Кац
У ролях Самара Вівінг, Вік Кармен Сонне, Нейтан Стюарт-Джарет, Катаріна Унт, Петер Крістофферсон, Ееро Мілонофф
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb
Серед байдужих величних дерев у густому лісі розташувалися налякана білявка з гарними блакитними очима Азраїл та її супутник Кенан, який надумав розпалити вогнище. Але цього робити аж ніяк не можна, адже пара ховається від членів таємничого релігійного культу, у якому спілкування — гріх. Тож усі культисти, позбавлені голосових зв’язок хірургічним шляхом, спілкуються здебільшого свистом.
Втім, навіть це не заважає їм швидко упіймати втікачів, щоб зробити з них жертв для зловісних обгорілих істот-канібалів, які чудово вловлюють запах крові. Саме роль обіду була уготована, здавалося, приреченій дівчині, але тій вдалося звільнитися і втекти. Тепер вона повинна зробити все можливе, щоб вижити, а заразом, якщо пощастить, врятувати Кенана. Як попередив початковий титр, події відбуваються через багато років після доленосного Піднесення.
На початках сетинг «Азраїла» нагадує знебарвлену постапокаліптику у дусі «Ходячих мерців» — тут вам і похмурі осінні ліси, у яких розгулюють охочі до людського м’яса потвори, і відкат цивілізації на сторіччя назад, і людина людині вовк й оце все. Та разом з тим творці стрічки, постановник І. Л Кац та сценарист Саймон Баррет, для чогось вирішили поморочити глядачу голову і розбавити цю невибагливу, обрамлену у фольк-горор, криваву вакханалію релігійними алюзіями, котрі тут як глухому музика.
Просто недвозначний натяк на присутність у сюжеті самого янгола смерті чи «шоковий» фінал погано уживаються з примітивною історією про героїню, котра дає гідну відсіч кривдникам. Автори наче і намагаються надати цій святій простоті якогось змістового ускладнення, але роблять це настільки неоковирно, що викликає воно лиш справедливе обурення і відторгнення.
Щобільше, про те, як Самара Вівінг робить у кадрі приблизно все те саме, що й тут, вже зняли кіно — куди більш веселу і запальну «Гру в хованки». А екшену про непоступливих персонажів-одинаків, в тому числі тих, що змушені бігати по непривітним лісам, зроблено стільки, що й втомишся згадувати — «Рембо», «Важка мішень», більш свіже «Полювання» з Бетті Джилпін тощо.
«Азраїл: Світ тиші» погано працює як горор, адже знаходиться у площині стандартних жанрових прийомів, і не є видатним в контексті бойовика, тому що захопливих бойових сцен тут вдень зі свічкою не знайдеш. Творці не сильно намагаються у саспенс, та й сюжети про кровожерливих почвар з’являються з вартою заздрості постійністю. Усе це неподобство більше нагадує безглузде насилля заради насилля з претензією і не більше.
Фільм начисто позбавлений діалогів, і у такому вигляді, в рамках заявлених жанрів, ставку варто робити якраз таки на напруження, як то було у «Тихому місці» Джозефа Красінські, чи на динамічне безкомпромісне протистояння. Інакше чим ще заповнювати хронометраж.
Однак, по-перше, відірваними головами сьогодні нікого не здивуєш. А по-друге, скромний бюджет, який буквально кидається в очі, не дозволяє оформити потужний екшн, щоб аж дух захоплювало. В основному доведеться спостерігати за збентеженою Самарою Вівінг, яка безцільно вештається лісом і часом шипить, як розлючена кішка.
Австралійська акторка, напевно, є однією з небагатьох в усіх сенсах світлою плямою на тлі суцільної похмурості та малозмістовного сум’яття. Ще запам’ятовується лиха жіночка з зовнішністю персонажки Шарліз Терон у фільмі «Монстр» і вагітна лідерка культу, але виключно завдяки своїм білосніжним одежам, які тут теж неспроста. Інші статисти або миттєво стають жертвами непохитної Азраїл, або жорстоко з’їдаються місцевими Фредді Крюгерами, хіба що ступінь просмажування у них дійшов явно далі за well done.
Поряд з недолугим змістовим навантаженням така квола жанрова реалізація піддає величезним сумнівам необхідність перегляду цього опусу. У Каца вийшло напрочуд дивне кіно, яке викликає безліч запитань, але не спромагається надати хоч якісь адекватні відповіді. Зате одне можна сказати напевно — дивитися на місцеві, не обтяжені притомним змістом, метання — ще те задоволення.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: