У середу, 22 листопада, на платформі Peacock вийшла різдвяна комедія з елементами фентезі «Джин» з Мелісою Маккарті у головній ролі. Це рімейк британського телевізійного фільму «Бернард та джин» 1991 року. Сценарій до обох стрічок писав відомий кінематографіст Річард Кертіс. У рецензії нижче розповідаємо, чи зміг автор «Реального кохання» передати казковий дух Різдва крізь кіноекран цього разу.
Жанр різдвяна фентезійна комедія
Режисер Сем Бойд
У ролях Мелісса Маккарті, Паапа Есієду, Дені Бентон, Алан Каммінг, Луїс Гузман, опосередковано Том Круз
Прем’єра Peacock
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Заклопотаний на роботі Бернард вже було збирався додому, аж раптом бос змусив його провести незаплановану презентацію. Через це чоловік пропустив день народження своєї 8-річної доньки Єви та, спізнившись, подарував тій перший-ліпший предмет з полиці, недбало загорнутий у звичайнісінький пакет. Не в силах терпіти таке знущання, дружина Бернарда Джулі швиденько зібрала речі та укотила до матері, залишивши горе-привітальника у гордій самотності.
Якось на очі засмученому Бернарду потрапляє «подарунок» Єви — шкатулка, придбана явно в антикварній крамниці. Герой не встигає й оком моргнути, як перед ним з’являється дивна пані, котра представляється справжнім джином на ім’я Флора. Живий верблюд у якості доказу цих слів виявляється переконливим аргументом, і ось Бернард вже роздумує, як скористатися своїми новими можливостями, щоб повернути те, що він втратив. Але, здається, якщо мова йде про людські стосунки, будь-яке чаклунство буде безсилим.
Автори «Джина» та, зокрема, Річард Кертіс, звернули свій погляд на старенький британський телефільм, про який сьогодні вже мало хто згадає, і для чогось вирішили зробити американський рімейк. Сценарист «Ноттінг Гіла», «Щоденника Бріджит Джонс» і ще багатьох відомих проєктів, а також автор різдвяного хіта «Реальне кохання», взявся за написання сценарію і цього разу.
Оскільки роль джина припускала багато веселощів і жартів, її справедливо довірили відомій комедійній акторці Меліссі Маккарті, здатній наділити необхідною енергетикою навіть посередні комедії. Що ж, приблизно такою і виявилася ця. Як би не сяяла Маккарті у кадрі, від цілковитої посередності врятувати фільм їй не вдалося.
Проблема в тому, що оригінал міг похизуватися дотепним, часом з виразним британським відтінком, гумором, тоді як рімейк намагається виїхати за рахунок жартів попередника, нічого не пропонуючи натомість. Деякі репліки повторюються дослівно.
З цікавих відмінностей можна відзначити: захоплення гамбургерами замість тутешнього смакування піцою; по-карикатурному кумедного швейцара, від якого у рімейку не лишилося і сліду, а також поклоніння Тому Крузу з його «Місією», що прийшла на заміну «Термінатору 2».
Разом з Кертісом не погребував взяти участь у рімейку і Алан Каммінг, який зіграв головну роль Бернарда в оригінальній стрічці. Тут йому відійшла епізодична партія злісного багатія явно дікенсівського штибу, яку раніше виконав Ровен Аткінсон — ще один завсідник у проєктах Кертіса, з котрим сценарист та режисер почав співпрацювати ще наприкінці 70-х.
З технічної точки зору сучасний фільм, звісно, виглядає солідніше. Але він не в змозі хоч чимось виділитися з-поміж багатьох стерильних різдвяних комедій новітнього зразка, що стрімко розплодилися на стримінгових сервісах. Навіть у відриві від британського попередника «Джин» становить кричущу посередність з ледачим сюжетом і кволим гумором.
З огляду на ситуацію, в якій опинився головний герой, та її результат, стає очевидно, що хлопець потребував не допомоги джина, а не інакше як Каменя Часу — не дарма ж місцевий швейцар постійно гомонів про мультивсесвіт.
Насправді ж всі розуміють нехитру мораль подібних сюжетів: ніяка магія неспроможна допомогти зробити правильні висновки щодо власних помилок, поки не дійдеш до цього сам. Хіба тільки має шанс на щось вплинути магія різдвяного кіно. Та остання аж ніяк не стосується поточного опусу.