8 грудня Netflix представив на суд глядача психологічний трилер «Ілюзія безпеки». Це кіноадаптація бестселера Румаана Алама Leave the World Behind, що з’явився на полицях книгарень у 2020 році та отримав переважно позитивні відгуки від літературних критиків. У рецензії нижче розповідаємо, якою вийшла ця екранізація від студії Барака та Мішель Обами.
Жанр психологічний апокаліптичний трилер
Режисер Сем Есмейл
У ролях Джулія Робертс, Ітан Гоук, Магершала Алі, Кевін Бейкон, Міха’ла Геррольд
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
Нью-Йорк. Це був ясний погожий ранок, який обіцяв приємний літній день. Ніщо не передбачало біди. Менеджерка з реклами Аманда Сендфорд розбудила свого чоловіка Клея, щоб сповістити про спонтанне рішення провести вікенд у заміському будинку на Лонг-Айленді, який вона щойно винайняла. Разом з дітьми-підлітками, Арчі та Роуз, подружжя зібрало речі та, перебуваючи у гарному настрої, вирушило на відпочинок.
Діставшись місяця призначення, Сендфорди зраділи тому, що отримали у розпорядження такий розкішний, віддалений від сторонніх очей будинок. Але тривожний дзвіночок продзвенів вже під час першого ж походу на пляж: величезний нафтовий танкер все більше наближався до берега, аж поки не стало зрозуміло, що зупинятися він не збирається. Ще й місцеві олені поводять себе якось надто зухвало.
Та найгірше спантеличених відпочивальників чекало попереду, коли посеред ночі на порозі будинку з’являться двоє незнайомців та шокують заявою про те, що цей дім належить їм. Через блекаут у місті вони змушені були повернутись сюди. Аманда з недовірою поставилась до цього вторгнення, але ніхто з присутніх не міг уявити, що відсутність телефонного зв’язку, інтернету та усього лиш одне скромне повідомлення по ТБ про надзвичайний стан є наслідком чогось дуже страшного.
Сюжет «Ілюзії безпеки» заснований на успішному романі Румаана Алама Leave The World Behind. Там автор часто дозволяв собі детальні описи, наприклад, покупок у супермаркеті. Певно, так він натякав на консюмеризм американського суспільства на прикладі однієї конкретної родини. Але режисер та сценарист Сем Ейсмейл, творець «Містера Робота», не розпорошується на подібні дрібниці та зосереджує увагу на гічкоківському нагнітанні атмосфери. І це у нього дуже файно виходить.
Починається оповідь з цілком зрозумілого бажання головних героїв вирватися з гучного мегаполіса та провести безтурботні дні в ізоляції від навколишніх. Поступово їхня відпустка перетворюватиметься на справжнє пекло, зважаючи на те, що навкруги відбувається щось явно апокаліптичне. З появою непроханих гостей стрічка починає викликати стійкі асоціації з ш’ямаланівським «Стукітом у двері», виконаним у тому ж жанрі, але згодом подібні аналогії сходять нанівець.
Есмейлу та його команді чудово вдається передати почуття тривоги, грамотно вибудовуючи саспенс за допомогою незатишного звукового оформлення та паралельного монтажу.
Стрічка прекрасно працює саме як трилер, у ній знайдеться місце як глобальній таємниці, так і напруженим стосункам між персонажами. При цьому творці не забувають і про теми, до яких звертався Алам: це і расизм, і соціальні конфлікти, і залежність сучасного суспільства від цифрових технологій, і старі добрі теорії змови.
В «Ілюзії безпеки» героїня Джулії Робертс відмовляється вірити у те, що персонаж Магершали Алі може бути настільки заможним (мабуть, не дивилася «Зелену книгу», де той виглядає так само імпозантно). Самі ж темношкірі господарі будинку змушені ночувати у підвалі, поки їхні «гості» насолоджуються усіма зручностями там, зверху (камера Тода Кемпбелла виразно підкреслює цю метафоричну ієрархію). Клей, якого зіграв Ітан Гоук, не може проїхати й двох метрів без GPS-навігатора, не кажучи про відмову допомогти іспаномовній жінці.
Відсутність інтернету вже схоже на маленький кінець світу. Через це, наприклад, дуже переживає Роуз, адже не може подивитися останній епізод «Друзів» (хоча її непереборне бажання дізнатися перед гіпотетичною загибеллю, чим закінчаться любовні пригоди Роса та Рейчел цілком зрозуміле). А стосовно того, чому у США відбуваються усі ці таємничі, і від того ще більш страхітливі, події — це вже лишають на розсуд глядача.
Психологічна напруженість між персонажами чудово підкріплюється виступами акторів. Особливо це стосується головних зірок, аж до сильно другорядного Кевіна Бейкона, герой якого наочно символізує те, що робить з людьми відчуття реальної, апокаліптичної загрози. Є тут невтішна сцена персонально для пана Ілона Маска, у якій величезна кількість автомобілів Tesla буквально «божеволіє».
Взагалі, з ефектними сценами в Есмейла повний порядок. Їх небагато, але вони додають дійству масштабності та справді вражають. Важливу роль тут грає не тільки візуальне, але і звукове оформлення, тож як мінімум у цьому аспекті фільм виглядає краще, ніж першоджерело. Якщо Алам міг тільки описати той «страшний звук», тот тут глядач має нагоду почути його на власні вуха. Як і сирени тривоги — точно такі самі, що розбудили нашу країну якраз в той день, коли писався цей текст.
«Ілюзія безпеки» становить зразкову екранізацію, що досить точно слідує букві першоджерела, та разом з тим у деяких моментах навіть перевершує його. Це напружений, прекрасно зіграний та добре виконаний технічно апокаліптичний трилер, після перегляду якого вкотре усвідомлюєш, що абсурдна і страшна реальність, на жаль, існує не лише у глянцевому, безмежно красивому голлівудському кіно.