Фільми про Різдво давно перетворилися на самостійний жанр. Вони виходять регулярно і часом по кілька штук на рік, щоб кожен міг підібрати щось на свій смак. З огляду на те, що Різдво трапляється щороку, його постійна демонстрація у фільмах давно встигла набриднути. Але кінороби не зупиняються, регулярно намагаючись знайти нестандартний підхід. «Люта нічка» — чергова з таких спроб. Розповідаємо в рецензії нижче, якою вона вийшла.
Жанр різдвяний бойовик
Режисер Томмі Віркола
У ролях Девід Гарбор, Джон Легуїзамо, Кем Жиганде, Алекс Гесселл, Алексіс Лодер, Лія Брейді
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2022
Сайт IMDb
Головний герой фільму — сам Санта-Клаус (Девід Гарбор). Щоправда, на традиційного доброго персонажа він тут зовсім не схожий. Місцевий Санта — брутальний алкоголік і бешкетник, який давно розчарувався в Різдві. Однак свій моральний кодекс у нього все-таки присутній. Саме він дає змогу Санті прийти на допомогу дівчинці Труді (Лія Брейді) та її сім’ї, які опинилися в заручниках злочинців, що вимагають 300 мільйонів доларів. І церемонитися з «неслухняними дітьми» головний герой не має наміру.
Ідея зробити з Санта-Клауса не такого вже й позитивного персонажа далеко не нова. Той самий «Поганий Санта» вийшов аж 2003 року, а перетворити Санту на лиходія намагалися ще в «Футурамі». Сам образ настільки затасканий, що додати до нього щось нове практично неможливо.
Тому «Люта нічка» і не намагається в цьому плані йти занадто далеко від канонів Різдва. Місцевий Санта — цілком «справжній», з оленями, возом і списком слухняних-неслухняних дітей. Тільки ось ще він древній воїн-вікінг, який раніше брав участь у найзапекліших битвах. І це знаходить свій відгук у його стосунках із бандитами.
Фільм отримав віковий рейтинг R, тож будьте готові, що це далеко не дитяча історія. Насильство і жорстокість тут не соромляться показувати у всіх подробицях. А кров так і хльостає на всі боки. З огляду на різдвяні декорації, які присутні майже в кожному кадрі, виходить досить цікавий контраст.
Тему Різдва автори «Лютої нічки» перетворили на зброю для головного героя. Різдвяні прикраси тут використовують для розправи над злочинцями. Причому часом це виходить креативно, а іноді — максимально «в лоб» з додатковою часткою жорстокості. Не обійшлося без поклону в бік «Сам удома», який у «Лютої нічки» вийшов досить кривавим.
Загальний рівень насильства місцями викликає подив і навіть відторгнення. Особливо з огляду на те, що основна ідея фільму не полягає в смакуванні вбивств, які вершить Санта-Клаус. Автори не забувають просувати тему різдвяного дива і сімейного єднання. Тільки ось із цим виходить дуже ніяково.
Тобто так, наприкінці й сам Санта знову повірить у диво, і інші персонажі. Це навіть не особливо спойлер, бо сама суть різдвяних фільмів в очікуванні подібної розв’язки й полягає. Можливо, було б навіть краще, відійди автори від класичного фіналу.
Але основна проблема навіть не в цьому. Коли Санта не вбиває всіх лиходіїв, автори намагаються побудувати виразні діалоги та сценарний розвиток характерів. І в цьому відношенні в «Лютої нічки» немає практично нічого, крім крінжа. Коли в перші п’ятнадцять хвилин хронометражу фільм відпускає одну з найгірших у кінематографі спроб пожартувати про теракт 11 вересня — це вже говорить багато про що. І зовсім не з гарного боку.
У цьому плані лише до персонажа Девіда Гарбора не хочеться ніяк чіплятися. Актор вичавлює максимум зі свого образу і завжди виглядає в кадрі дуже приємно. Навіть коли робить не особливо приємні речі. Місцевим Сантою переймаєшся з першої ж сцени, персонаж не відпускає від себе до самого фіналу.
А ось про інших героїв так сказати не вийде. Що заручники, що злочинці вийшли надмірно карикатурними. Позитивні персонажі тут до огиди нудотні, негативні — стереотипні до крайнього ступеня. Усіх їх намагаються об’єднати темою Різдва, заодно продемонструвавши, наскільки різні емоції це свято може викликати у різних людей. Але виходить не дуже вдало.
Фільм ніби сам не знає, чим хоче бути на ідеологічному рівні. Найкраще у нього виходить демонструвати жорстокі та в міру креативні вбивства в антуражі Різдва. Але начебто «Люта нічка» і не про них зовсім, а насамперед про Санту і маленьку дівчинку, яким разом необхідно знову повірити в різдвяну магію.
Такий підхід дещо бентежить. Після перегляду важко зрозуміти, заради чого конкретно був знятий фільм. Йому бракує цілісності та фокусу на центральних тематиках. «Люта нічка» намагається одразу бути двома дуже несхожими творами — але, як це часто і буває в подібних ситуаціях, фільму не вдається стати хоча б одним гідним.
А продюсери вже мають плани на продовження і мало не перетворення кіно на свою франшизу. У якій ставка буде зроблена на «жорстоке» зображення класичних атрибутів Різдва. Ідея начебто і приваблива, але після виконання в «Лютій нічці» викликає відчутні сумніви.