3 жовтня в кінотеатрах стартував показ британського фільму жахів з елементами сатири, та ще й у форматі «знайдений кадр» — «Маєток привидів» (не плутати з торішнім діснеївським «Маєтком з привидами»). З цікавих фактів — стрічку фільмували на iPhone, а одним з виконавчих продюсерів тут значиться сам Ієн Мак-Келлен, який вже неодноразово співпрацював з англійським режисером Метью Батлером-Гардом та додаткових представлень не потребує. З актуальних — в огляді нижче будемо розбиратися, чи варто глядачам звертати свій погляд у бік цього малобюджетного кіно.
Жанр фольк-горор, знайдений кадр
Режисер Метью Батлер-Гарт
У ролях Еллі Даклс, Різ Моріц, Торі Батлер-Гарт, Метт Барбер, Емма Кінг, Ґрегем Батлер, Гетті Чапман, Лука Томпсон
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb
Дві молоді дівчини Теа та Луїза вирішили присвятити своє життя робінгудству у режимі онлайн — вони ведуть блог про те, як грабують багатіїв (чи можна вважати повноцінним пограбуванням, наприклад, крадіжку вази?), а вторговані кошти віддають тим, хто цього потребує. З одного боку, мотиви у подружок ніби й благородні, та з іншого — чи справді вони керуються суто високими моральними принципами, не маючи якоїсь особистої вигоди з тої діяльності?
Наразі дівчата, видавши себе за працівниць кейтерингової служби, прямують у якусь віддалену уельську глушину, що була обрана як місце знімань нового рекламного ролика. Там вони планують присвоїти усе, що попадеться під руку — реквізит, костюми, дороге знімальне обладнання тощо. Але прибувши в пункт призначення, юні ненависниці капіталізму поступово усвідомлюють, що тут трапилося щось жахливе. А може, усе це лише постановка, злий жарт досвідчених рекламників?
Під час перегляду «Маєтку привидів» зовсім не важко визначити, звідки ростуть ноги у цього звіра — в першу чергу на розум приходить культова «Відьма з Блер: Курсова з того світу», з якої новинка бере приклад та на яку прямо посилається.
В далекому 99-му стрічка була знята за сущі копійки, але у підсумку зібрала величезну касу та стала популяризатором та еталоном жанру found footage, який продовжує активно використовуватися кінематографістами аж до сьогоднішнього дня. Причини його популярності очевидні: виробництво не вимагає великих бюджетів, а розвиток цифрових технологій сприяє тому, щоб кожен охочий міг взяти у руки айфон та створити свій шедевр.
На жаль, попри певні позитивні моменти, в цілому «Маєток привидів» важко назвати тим проєктом, який щиро хочеться порекомендувати. Справа навіть не у скромному бюджеті, що, знову ж таки, в рамках жанру — абсолютна норма. Проблема у тому, що фільм становить якісь обережні уривки ідей і натяки — чи то на сатиру, чи на горор про зловісну сутність, чи на таємничу сільську міфологію, замість того, щоб повноцінно реалізувати хоч якийсь з цих складників.
У першій половині скромної за своїм хронометражем картини автори знайомлять глядачів з персонажами, і тут вряди-годи зчитуються нотки сатири стосовно блогерок, які поводять себе надзвичайно дратівливо. Власне, саме цей фактор і виходить на передній план; а й справді — кого з нас хоч раз не дратували молоді адепти блогерства якимись витівками чи дивацтвами.
Паралельно цій сюжетній лінії розгортається ще одна, власне, — знімання рекламного ролика, і судячи з того, що вони фільмують — не надто винахідливого. Втім, саме цей елемент виглядає як ковток свіжого повітря, адже тоді оповідання пропонує розвиток у напрямку «знайдений кадр всередині знайденого кадру». Це дійсно цікаве рішення, що підсилює градус глядацької залученості, однак воно не спроможне виправити загальне сумне становище.
У кульмінації обидві сюжетні лінії зіллються в одну, та й тут творцям запропонувати нічого, окрім як марної біганини у темному лісі. Таким сьогодні нікого не здивуєш і вже точно не налякаєш.
В контексті лячних епізодів «Маєток привидів» ледве спроможний дати якість. За увесь фільм хоч якесь враження справляє лише одна-єдина коротка сцена, коли перед глядачем постає заявлений у назві привид. Та й спрацьовує цей момент не завдяки моторошному вигляду нечисті, що насправді не так, а саме через свою динаміку та грамотно зафільмовану «зустріч» з потойбічним злом, підкріплену нав’язливими, але доречними звуковими ефектами.
В усьому іншому доведеться нудьгувати, особливо досвідченим шанувальникам жанру. Творцям не вистачило ані винахідливості, ані бюджету, щоб витиснути з цього задуму щось дійсно вартісне.
Режисер Метью Батлер-Гарт, за прикладом іншого англійського кінематографіста Пола В. С. Андерсона, протягує у кожен свій фільм дружину Торі Батлер-Гарт. Але цим його радощі, мабуть, і обмежуються: тут йому не вистачило грошей навіть на епізодичного немитого діда, який просто таки напрошувався у сцені зупинки під час подорожі блогерок. Таких персонажів родом з забутої Богом глушини нерідко можна зустріти у слешерах, де вони, наприклад, вказують молодим героям дорогу, а потім проводжають приречених поглядом, у якому читається «дарма ви туди їдете, дітлахи».
«Маєток привидів» — на рівні натяків справді інтригує, але так і не може визначитися, що з цими ідеями робити та як їх гармонійно поєднати. «Ти для нього лише кров» — сповіщає нам зловісний офіційний постер з черговим натяком на щось жахливе. Та після перегляду сприймається цей вкид на рівні не потужнішому, ніж комариний укус.
Контент сайту призначений для осіб віком від 21 року. Переглядаючи матеріали, ви підтверджуєте свою відповідність віковим обмеженням.
Cуб'єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-06029.