6 лютого відбувся цифровий реліз науково-фантастичного трилера «Міжнародна космічна станція». Сценарій Ніка Шафіра потрапив до Чорного списку кращих скриптів наприкінці 2020 року, і буквально у січні 2021-го студія LD Entertainment дала зелене світло на виробництво фільму. У цій рецензії розповідаємо, як пройшло місцеве протистояння США і росії та наскільки цікаво за ним спостерігати.
Жанр науково-фантастичний трилер
Режисерка Ґабріела Кавпертвейт
У ролях Аріана Дебос, Кріс Мессіна, Джон Галлахер-молодший, Маша Машкова, Коста Ронін, Пілу Асбек
Прем’єра цифрові сервіси (Vudu, Prime Video, Apple TV+)
Рік випуску 2023
Сайт IMDb
На Міжнародну космічну станцію прибувають двоє американських астронавтів — інженер Крістіан Кемпбелл та вчена Кіра Фостер, для якої це перший політ. Вони долучаються до четвірки колег, які вже працюють на місці — земляка Гордона Баррета та трьох росіян — однієї жінки та двох чоловіків-братів. Ця космічна місія «поза політикою» починалась як чергова робота, що проходитиме в приємній атмосфері товариства та взаєморозуміння, навіть попри мовний, ментальний, культурний чи будь-який інший бар’єр.
Але вже зовсім скоро команди стають свідками того, як красива блакитна планета піддається ряду потужних спалахів, дуже схожих на ядерні вибухи. Не бариться з приходом і американське сповіщення з Землі, у якому повідомляється, що між росією та Сполученими Штатами розгорнулась війна, а МКС служить важливим об’єктом та повинна бути взята під контроль за будь-яку ціну. В міру того, як на тілі планети, наче ракова пухлина, розростається вогняне марево, загострюватиметься атмосфера і на станції, де обидві команди отримують ідентичні накази.
Режисерка «Міжнародної космічної станції» Ґабріела Кавпертвейт спеціалізується здебільшого на документальному кіно, а ще зняла обласканий критиками біографічний фільм про американську військову Меган Ліві. Її новий фантастичний трилер транслює цілком очевидний пацифістський меседж, але творці явно спізнилися зі своїми по суті марними сентенціями про безглуздість кровопролиття. На озвірілого агресора, котрий майже 2 роки знищує Україну, подібні казкові сюжетики точно не матимуть ніякого впливу.
У контексті сьогоднішнього дня неможливо просто так дивитися на російських персонажів і реагувати на них таким чином, як задумували автори. Не може виникнути навіть найменшого бажання бачити в них щось хороше, коли буквально напередодні написання цього тексту окупанти вчергове вгатили по Харкову та вбили безневинних дітей.
Красномовним виглядає епізод, коли новенька на МКС Кіра Фостер, котру умовно можна назвати головною героїнею, не може вкласти у голові дії ще вчорашніх нібито друзів, з якими вона розпивала спиртне. «Вони справді такі люди, що можуть вбити Гордона?» — задається дівчина питанням. Але наразі воно риторичне і неактуальне, адже увесь цивілізований світ давно знає відповідь на нього.
Взагалі у фільмі вистачає епізодів, які можуть збентежити українського глядача. Початкові титри щось торочать про космічну колаборацію росії та США після холодної війни, в той час, як світ переживає вже новий виток геополітичної кризи, і тут ми знову згадуємо про те, що стрічка вийшла якось невчасно.
Важко сприймаються сцени, де росіяни та американці завзято братаються під символічну Wind Of Change і лунають фрази на кшталт «Важно, что мы держимся вместе». Не обійшлося, звісно, без заспівів радянської «И снится нам не рокот космодрома», що теж досить красномовно.
Вишенькою на торті виглядає світлина уродженця Житомира Сергія Павловича Корольова, яка висить прямо над російським триколором. І нехай суперечки про національність «батька космонавтики» точаться і досі, навіть на рівні офіційних акаунтів України та росії в колишньому Twitter (там і Маск як завжди вставив свої нікому непотрібні 5 копійок), нині добре відомо, де геніальний вчений зазнав тортур та як з ним обійшлася радянська влада сталінської епохи.
Якщо ж дивитися на фільм беземоційним холодним поглядом поза актуальним політичним контекстом, то і тут все виглядає не дуже добре. Перш за все стрічка погано працює саме як клаустрофобний космотрилер, наелектризована атмосфера якого мала б тримати в цілковитій напрузі, що постійно посилюється. Цього практично не відбувається: містечкові зоряні війни викликають суцільну нудьгу, максимум справедливу байдужість.
В акторському складі можна помітити росіянку Машу Машкову — дочку запеклого путініста владіміра машкова. Втім, акторка перебралася до Штатів, де отримала громадянство і нині будує свою кар’єру саме там. Вона публічно виступила проти російського повномасштабного вторгнення та засудила позицію батька. Перед появою в «Міжнародній космічній станції» Машкова встигла знятися ще в одному проєкті на космічну тематику — у четвертому сезоні «Заради всього людства» від Apple TV+.
Стосовно виконавців інших ролей і сказати до ладу нічого, окрім того, що ламана російська Пілу Асбека знаходиться десь на рівні «какие ваши доказательства», а то і «я одержю победу для себья» від напханого стероїдами Івана Драго.
В підсумку у глядача знайдеться дуже мало причин, щоб приступити до перегляду «МКС». У фільмі багато неприємних моментів і наративів, які, будемо відверті, якраз і виглядають найбільш фантастично. Російські персонажі суперечливі і страждають через те, що повинні піти на злочин. Бідолашні.
Не вийшло тут і захопливого герметичного трилера, від якого неможливо відвести погляд. Тільки й лишається, що спостерігати за красиво показаною з космосу палаючою Землею, яка напевно стала жертвою дій однієї вже всім порядком набридлої країни. Неважко здогадатися, якої саме.
