11 серпня в українських кінотеатрах почнеться прокат бойовику «Швидкісний поїзд». Це адаптація роману «Жук Марія» японського письменника Котаро Ісаки. Вже з першого погляду кіно приваблює щонайменше яскравим акторським складом. Тут зіграли світові зірки на кшталт Бреда Пітта, Сандри Буллок, Раяна Рейнольдса та Хіроюкі Санади, причому навіть в епізодичних і швидкоплинних ролях. А трейлери обіцяли яскравий і стильний екшн. Проте «Швидкісний поїзд» дарує набагато більше, ніж просто гарно поставлені бійки видомих акторів. Що саме — дізнайтеся з рецензії нижче.
Жанр бойовик
Режисер Девід Літч
У ролях Бред Пітт, Джої Кінг, Аарон Тейлор-Джонсон, Браян Тайрі Генрі, Ендрю Кодзі
Реліз кінотеатри
Рік випуску 2022
Сайт IMDb
Сюжет фільму розповідає про декількох найманих вбивць, яких доля звела в одному швидкісному поїзді у Японії. Всі вони відрізняються яскравими характерами, мотивами та поглядами на світ, але найважливіше – цілями, які вони переслідують на потязі. Однак швидко виявляється, що усі завдання вбивць повʼязані між собою, а кожна дія однієї людини може призвести до фіаско усіх інших.
Так починається напружена (але у той самий час – повна гумору та темної іронії) конфронтація професійних кілерів, які не знають, що таке провали. Якщо від «Швидкісного поїзда» ви очікуєте класного екшну, то він тут є – і навіть крутіший, ніж демонстрували усі трейлери. Девід Літч («Дедпул 2», «Форсаж: Гоббс та Шоу») витягує абсолютний максимум із кожної бійки. До того ж він однаково вдало працює і з масштабними сутичками, і з більш локальними, але елегантними та винахідливими дуелями.
Але у Літчі як постановнику файного екшну вже давно ніхто не сумнівається. Мабуть, сам режисер про це теж здогадується. Тому у «Швидкісному поїзді» він вирішив продемонструвати інші свої таланти.
Наприклад, фільм видався максимально стилізованим. Нехай майже усі події у ньому розгортаються у камерних локаціях вагонів поїзда, все одно картинка виходить різноманітною. Все через різні підходи до операторського знімання, кольорокорекції та інших технічних нюансів, які створюють унікальний настрій для кожної сцени. А чисельні флешбеки тут взагалі оформлені під різноманітні жанри кіно, тому в них без складнощів можна впізнати самурайські епоси, класичні бойовики та навіть елементи Тарантіно.
І все подібні моменти в кіно – це не речі у собі, а повноцінні штрихи масштабної картини сюжету. Це ще одне досягнення Літча як режисера. Він створив не просто гарну, але безглузду феєрію, а справжній пазл, у якому кожна деталь важлива. Навіть звичайна пляшка води врешті-решт може опинитися повноцінним «героєм» історії – і це буде відчуватися гармонічно та логічно.
Приваблюють до себе і персонажі «Швидкісного поїзда». Вони не схожі на типових стильних найманих вбивць, якими нас регулярно годує кінематограф. За це варто дякувати книзі-першоджерелу, бо японській погляд на речі відрізняється від західного. І нехай кіно трохи втратило поетичність та шарм оригіналу, сутність героїв роману воно втілило вдало.
Саме тому у сюжеті немає звичних героїв та злодіїв, навіть у сумнівну мораль ніхто не заходить. Кожен вбивця просто має виконати свою роботу і вижити. Паралельно вони дуже люблять спілкуватися про усе на світі, а теми обираються досить незвичні. Наприклад, вбивця Лимон (імен, до речі, у місцевих вбивць немає – лише нікнейми) усю свою мораль побудував на ТВ-шоу «Паровозик Томас і його друзі», людей він оцінює саме за сюжетами мультсеріалу. І у кожного є щонайменше одна така особливість, яка перетворює його на дуже колоритну та чарівну особу.
Стежити за тим, як подібні трохи божевільні особисті взаємодіють один з одним, – суцільне задоволення. Діалоги та постановка у «Швидкісному поїзді» на висоті і лише допомагають загальній атмосфері фільму. Щоправда, ближче до фіналу шарм трохи зникає, коли сюжет дещо змінює вектор розвитку.
З технічного боку у «Швидкісному поїзді» також майже усе гаразд. Лише одна фінальна сцена, виконана повністю з використанням комп’ютерної графіки, трохи ріже очі. В усьому іншому фільм виглядає дуже гарно та відполіровано. Камерність локацій зовсім йому не заважає. Навіть жорстокі моменти тут стилізовані та гротескні, прямо як у Тарантіно.
А окремо виділяється саундтрек від Домініка Льюїса. Музика тут ідеально налягає на кожну сцену, а в цілому з треків вийшов непоганий жанровий мікс, у якому знайшлося місце як для японських версій класичних хітів, так і для агресивного синтвейву. Слухати приємно і окремо від кіно, що вже досить велике досягнення.
«Швидкісний поїзд» викликає виключно приємні враження. Навіть занадто приємні, враховуючи, що жоден з промо-матеріалів до фільму не зміг передати, наскільки це гарна та опрацьована у кожній сцені картина. Звісно, тут немає якихось надприродних сенсацій, але все, що є у кіно, воно робить на дивовижному рівні. Якщо стиль для вас – це один з головних елементів поп-культури, то «Швидкісний поїзд» може стати одним з найулюбленіших ваших фільмів. Але й в інших випадках про перегляд ви стовідсотково не пожалкуєте.