9 грудня Apple TV+ представив на суд глядача новий фільм «Визволення» режисера Антуана Фукуа з Віллом Смітом у головній ролі. Ця драматична розповідь заснована на реальних подіях та відбувається у темні для історії США часи, але не претендує на історичну вірогідність. Ба більше, має купу вигадок заради художньої виразності. У рецензії нижче розповідаємо, чому ця стрічка виглядає пристойно навіть попри посередні оцінки від американських оглядачів.
Жанр історична драма, бойовик, військовий
Режисер Антуан Фукуа
У ролях Вілл Сміт, Бен Фостер, Мустафа Жакір, Гілберт Овуор, Майкл Лувой, Пол Бен-Віктор
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2022
Сайт IMDb
1860-ті роки, штат Луїзіана. Вірянин-раб Пітер змушений попрощатися із дружиною та чотирма дітьми, адже його забирають на будівництво залізної дороги. З обіцянками обов’язково повернутися до рідних, чоловік приєднується до сотень нещасних, котрі мусять терпіти звірячі знущання та беззаперечно коритися жорстоким наглядачам.
Одного разу головний герой краєм вуха чує, що Авраам Лінкольн вже видав Прокламацію про визволення рабів. Тепер Пітер виношує надію на визволення, але спочатку має якось втекти від теперішніх кривдників та дістатися міста Батон-Руж, де вже розташувалася армія Союзу. Так розгорнеться його безкомпромісна боротьба не тільки за свободу та шанс побачитися з родиною, а й за власне життя.
Початковий титр намагається запевнити глядача, що ця історія заснована на реальних подіях. Дійсно, Вілл Сміт тут нібито зображає раба Гордона. Той став відомим завдяки приголомшливому сумнозвісному фото, яке отримало назву Whipped Peter і було опубліковане у журналі Harper’s Weekly 4 липня 1863 року. На ньому Гордон демонструє спину, понівечену численними шрамами, що утворилися внаслідок побиття батогами.
Та не дивлячись на це, під час перегляду стає зрозуміло, що автори додали в оповідь багато припущень та вигаданих подій, очевидно, задля художнього прикрашання. Взагалі, амбіції стрічки виглядають якось не надто гармонійно. Починається розповідь дуже серйозно і драматично, але потім той драматизм поступається місцем гостросюжетним і навіть трохи фантастичним пригодам Пітера.
Тоді ж історія становитиме вже стовідсотковий сурвайвл. Тут Фукуа, як постановник купи екшен-стрічок, проявляє себе з кращої сторони та використовує багатий кінематографічний досвід. Тому ця частина переглядається з цікавістю. Але водночас вона відштовхує будь-які натяки претендувати на нагородний сезон та викликає чимало питань. Наприклад, звідки в головного героя стільки знань, які дозволяють йому ледь не в прямому сенсі виходити сухим із болотної луїзіанської води?
Щоправда, момент із натиранням цибулею, щоб не бути поміченим собаками-шукачами, кажуть, справді мав місце. А от сцена з алігатором то вже занадто. Фінальний же акт ще раз змінює жанровий напрям, ненадовго перетворюючи «Визволення» на епічну військову драму. А завершується все трохи маніпулятивною сентиментальністю, яка, втім, все одно спроможна зворушити.
Тобто виходить, що фільм пропонує зав’язку рівня оскароносного «12 років рабства», але у ході розвитку сюжета перевтілюється у дику суміш з «Легенди Г’ю Гласса» та «Важкої мішені» з Ван Даммом. Останній, звісно, ефектніше розібрався зі змією, ніж тутешній герой, та це персонажі все-таки різних вагових категорій і епох. До того ж хижим супротивником протагоніста цього разу виступить вищезгаданий алігатор, а не грізлі, і цю сцену неможливо прийняти за чисту монету.
Відчувається, що автори фільму спочатку наче намагалися створити щось наддраматичне та злободенне. Те, що в хорошому сенсі буде важко проковтнути, особливо американському глядачу. Але згодом піддалися спокусі виконати більш приземлений та попсовенький жанровий продукт — про боротьбу, виживання й оте все.
І хоча ці події виглядають дійсно захопливо, вони ж зводять нанівець усі початкові драматургічні зусилля. Потім, коли настає час для військового блокбастера, то він вже геть різко дисонує з попереднім матеріалом. В цілому оті жанрові американські гірки виявляються єдиним, але суттєвим недоліком стрічки і загального враження майже не псують.
З технічної сторони, як завжди у Фукуа, все виконано на найвищому рівні. Камера Роберта Річардсона ефектно кружляє над луїзіанськими болотами, а знебарвлений кадр додає похмурості й без того сумній оповіді. Сам же Вілл Сміт, який отримав «Оскара» за «Найкращу чоловічу роль» у торішньому «Королі Річарді», знову видає впевнений драматичний перфоманс. Та зараз потрібно реально дивитися на стан речей і згадати про вчинок Сміта на церемонії нагородження у березні.
Тоді українцям було трохи не до «Оскара», тому нагадаємо, що відбулося. Актор піднявся на сцену та видав хорошого ляпаса коміку Крісу Року, бо той невдало пожартував про його дружину Джаду Пінкетт-Сміт. Таким чином, Вілл дуже сильно нашкодив власній репутації, а сьогодні мусить відбувати наслідки свого вчинку. Очевидно, що в сучасному світі подібні витівки матимуть вплив і на сприйняття фільмів, де гратиме Сміт. Принаймні, найближчим часом.
Отож, «Визволення» провалюється як потужна драма, зате комфортно почувається в рамках жанру про виживання. Можливо, таким йому і слід було залишатися, не претендуючи на щось більше, ніж бадьорий екшен-фільм. Останні пів години теж можна було вирізати на етапі монтажу, адже за настроєм і ритмом вони помітно вибиваються. Однак, за переважною частиною пригод Пітера спостерігати цікаво, хоча й непросто через те, про що розповідає цей фільм.